Коли мовчання говорить: як Пасічна формує пам’ять про загиблих воїнів

З березня цього року в Івано-Франківську мешканці щоденно вшановують загиблих воїнів хвилиною мовчання о 9:00. Ініціатива, яку започаткував ветеран Тарас Варнава, поступово набирає обертів. Про її початок, виклики, реакцію суспільства та силу пам’яті розповіла Місту його дружина — Любов Варнава.

Як все почалося

“Чоловік неодноразово звертався в міську раду з проханням поширити хвилину пам’яті. У лютому подав офіційну пропозицію встановити гучномовці, щоб усі чули і могли зупинитися. І з березня ми почали в Пасічній виходити на хвилину мовчання.”

Спершу акції були малолюдними. Проте, як тільки на перехресті встановили гучномовці, кількість учасників зросла. Нині щонайменше 30 осіб долучаються до кожної хвилини пам’яті.

Локальний досвід, що може стати прикладом для міста. У Пасічній хвилину мовчання приурочують до дня загибелі конкретного воїна.

Інформацію організатори беруть із меморіальних дощок на школах. За день до акції публікують оголошення в місцевій Facebook-групі “Наша Пасічна”, іноді особисто контактують із родичами загиблих.

“Ми стараємося знайти рідних чи друзів, щоб вони також долучилися. Якщо хтось знає про річницю загибелі — просимо повідомити заздалегідь.”

Чому люди не зупиняються?

Любов емоційно розповідає про реакцію водіїв: “Спочатку це було дуже боляче. Стояли на перехресті, а машини проїжджали повз. Ігнорували. Навіть коли були поруч вдови загиблих військових”.

За її словами, причина часто в байдужості:

“Ті, хто не мають рідних на фронті, не завжди розуміють ціну війни. Але ж це лише одна хвилина. Вона не про час, вона про повагу”.

Голос пам’яті замість штрафів

Любов упевнена: хвилина мовчання має бути щирим виявом шани, а не обов’язком.

“Не штрафами це треба стимулювати. Людина має сама зрозуміти, навіщо вона це робить. А от публічний осуд працює краще — коли показують, хто ігнорує пам’ять про загиблих”.

Простий алгоритм дії для кожного мікрорайону

Любов ділиться порадами:

• знайти групу в соцмережах району,
• взяти дані з меморіальних дощок шкіл,
• повідомити про акцію,
• взяти з собою прапори, плакати,
• вийти на перехрестя на 2-3 хвилини.

“Спершу буде важко. Але варто вийти першим. Бо коли зупиняється одна людина, інші вже не можуть не зупинитися.”

На фото – кількість мешканців району, які долучились до хвилини вшанування на початку ініціативи

Сімейна справа — пам’ять як щоденна традиція

У родині Варнав щоденна хвилина пам’яті стала звичкою. Навіть їх маленька донька та син знають, що щоранку о 9:00 потрібно зупинитися.

“У садочку її цього навчили. Вона завжди з нами на акціях — у сніг, дощ, спеку”.

Пам’ять як опора для родин загиблих

“Для рідних воїнів дуже важливо знати: про їхніх близьких не забули. Що це не просто чергова втрата в новинах. Це конкретне ім’я, конкретна історія. І що суспільство їх шанує”.

Хто хоче долучитися до акцій у Пасічній — шукайте групу “Наша Пасічна” у Facebook.