Сезон змій на Прикарпатті: як відрізнити небезпечну гадюку від безпечного плазуна

На Прикарпатті триває сезон активності змій. Лише за останні дні медики кілька разів виїжджали на виклики через укуси плазунів. Тепла погода змушує їх частіше залишати сховки, тож зустріти змію можна не лише високо в горах, а й у лісі, на луках, біля водойм і навіть поблизу людських осель.

Через це у багатьох виникають запитання: які змії живуть на Івано-Франківщині, чи всі вони отруйні та що робити, якщо укусу уникнути не вдалося. МІСТО розпитало про це біолога, заступника директора з наукової роботи Галицького національного природного парку та військовослужбовця Володимира Бурка.

Єдина отруйна змія Прикарпаття

В Україні мешкають лише три види отруйних змій — гадюка звичайна, гадюка степова та гадюка Нікольського. На території Західної України зустрічається лише один із них — гадюка звичайна.

Попри поширений стереотип, упізнати її не завжди просто. Багато хто вважає, що гадюка обов’язково має бути сірою із темним зигзагом на спині. Насправді це лише один із варіантів її забарвлення.

«Найтиповіша морфа — сіра із характерним візерунком. Але в Карпатах дуже часто трапляються повністю чорні гадюки, на яких цей малюнок майже непомітний. Значно рідше зустрічаються особини рудого кольору», — розповідає Володимир Бурко.

Саме чорних гадюк туристи нерідко приймають за якийсь інший або особливо небезпечний вид. Насправді це звичайна гадюка, яка має таке природне забарвлення.

Не кожна змія становить небезпеку

За словами науковця, більшість плазунів, яких можна зустріти на Прикарпатті, не є отруйними. Ба більше, вони відіграють важливу роль у природі, регулюючи чисельність гризунів, жаб та інших дрібних тварин.

Найпоширеніший вид — вуж звичайний. Його легко впізнати за світлими або жовтими плямами позаду голови. Найчастіше він трапляється поблизу річок, озер і ставків, адже живиться переважно жабами.

У долині Середнього Дністра також мешкає водяний вуж. Його ареал поширюється приблизно до села Нижнів.

«Є повідомлення про нібито випадки зустрічі цього виду на Бурштинському водосховищі, але я його там ніколи не спостерігав. Очевидно, це помилкові дані», — каже біолог.

До рідкісних неотруйних змій, занесених до Червоної книги України, належать медянка та полоз лісовий. Медянка поширена переважно на лучно-степових ділянках уздовж Дністра, де полює на різні види ящірок. Полоз лісовий трапляється спорадично на Передкарпатті та Опіллі.

Ще одного мешканця лісів люди часто помилково вважають змією. Йдеться про веретільницю — безногу ящірку, яка зовні дуже схожа на змію, але є абсолютно безпечною.

Що робити після укусу гадюки

За словами Володимира Бурка, смертельні випадки після укусу гадюк трапляються вкрай рідко.

«За статистикою, лише близько одного відсотка людей помирає після укусу змії. До групи найбільшого ризику належать маленькі діти та люди, які мають важкі алергічні реакції», — зазначає він.

Після укусу найважливіше — не панікувати. Активні рухи пришвидшують кровообіг, а разом із ним і поширення отрути організмом.

Біолог радить прилягти, максимально обмежити рухи, викликати швидку допомогу та пити багато рідини.

«Після укусу гадюки звичайної необхідно дуже багато пити, особливо кави», — рекомендує Володимир Бурко.

Навіть якщо самопочуття здається задовільним, зволікати зі зверненням до медиків не варто. Реакція організму на отруту може бути індивідуальною, тому огляд лікаря є обов’язковим.

Чого не можна робити після укусу

Фахівці застерігають від поширених помилок, які можуть лише погіршити стан потерпілого.

Не можна:

Як уникнути небезпечної зустрічі

Змії не полюють на людей і майже ніколи не нападають першими. Укус — це захисна реакція, коли плазун відчуває небезпеку або коли на нього випадково наступають.

Тому перед походом до лісу чи в гори варто одягати закрите взуття та довгі штани, уважно дивитися під ноги, особливо серед високої трави, каміння чи повалених дерев.

Якщо ж ви помітили змію, не наближайтеся до неї, не намагайтеся сфотографувати зблизька чи прогнати. Найкраще рішення — спокійно відійти й дати плазуну можливість відповзти.

У більшості випадків цього достатньо, щоб зустріч завершилася без жодних наслідків. Як наголошує Володимир Бурко, найкращий спосіб уникнути укусу — поважати дику природу та не турбувати її мешканців.