ДЦП не вирок: історія програміста з Франківська вразила всіх. ВІДЕО

Ігорю Романчуку 30 років і у нього ДЦП. Він вже десять років працює веб-розробником в Івано-Франківську, а ще – пише вірші, фотографує і навіть літав з парапланом.

ВВС News Україна розповіли про історію програміста з Франківська. Про його життя та мрії.

На сторінці Ігоря у Facebook та Instagram сотні фото з подорожей і благодійних акцій, у яких він брав участь, тут є пости про зустрічі з друзями, походи в кіно.

Жити буде, але, що буде з ним – не відомо, – сказали лікарі після народження Ігоря його батькам.

Родова травма, дитячий церебральний параліч, невідомо, чи зможе ходити. Зі сльозами мама Ігоря Тетяна Романчук розповідає про діагнози сина.

Лікарі попередили: що зробите до року, то ваше. У нас кожен день був розписаний – ставили компреси, робили масажі, фізкультура, лікування, ванни. Мені здається, що завдяки цьому він не прикутий до ліжка, – каже пані Романчук.

Ходити Ігор почав у два роки, попри порушену рівновагу все ж навчився їздити на велосипеді.

Він падав, але вперто і наполегливо продовжував їздити на велосипеді, – згадує мама. – А я бігла за ним. Він, якщо має бажання, якщо чогось захоче, то цього обов’язково досягне.

Замість школи Ігор пішов до навчально-реабілітаційного центру, де навчалися діти з інвалідністю. Потім було навчання у коледжі електронних приладів і у технічному університеті нафти й газу у Франківську. Не встигаючи писати за лектором, він копіював конспекти інших студентів на ксероксі, здавав сесії і врешті отримав диплом програміста.

Для мене не було особливих умов, вчився, як усі. Щось вчив більше, десь міг халявити. Вчився в універі, а після пар йшов на курси, – згадує Ігор Романчук.

Він двічі пройшов курси з мови програмування Java і знайшов роботу у франківській IT-компанії SoftJourn, де спочатку працював тестувальником, а потім став програмістом.

Ігор, як і більшість людей у місті, їздить на роботу маршруткою. Перед офісом зустрічає і вітається з колегами. Офіс SoftJourn – це велика простора будівля в самому центрі Франківська, тут працюють десятки людей, в коридорах стоять і чекають весни велосипеди співробітників.

В компанії я вже майже 10 років і до мене добре ставляться. Працював як Аndroid developer, створював додатки для мобільних телефонів. Зараз вчуся створювати вебсайти. Завжди є труднощі, які треба долати. Це нормальний процес. Ти вчишся, досліджуєш, працюєш, – каже про свою роботу Ігор.

Під час роботи тут Ігор зокрема розробив додаток Friendly City, який допомагає орієнтуватися у місті людям на візках. За допомогою додатку користувачі знаходять зручні з’їзди, пандуси в магазинах, лікарнях, аптеках і банкоматах.

Ігор з колегами часом виходить на обід, бувають походи в театри, а ще вони в офісі разом вчать англійську.

Він чітко знає, що хотів покращити у мові і ми над цим працювали на уроках, – каже викладачка англійської у SoftJourn Оксана Романович.

Вона із захватом розповідає про Ігоря, із яким подружилася: “Він дуже хороша людина. Мені здається, у нього в житті немає таких людей, яких він не любить. Ігор ніколи не пліткує. Це особлива людина, а не людина з особливими потребами”.

“Мене відпускають раніше, – говорить про умови своєї роботи Ігор. – Я стараюся себе подати як звичайна людина, щоб і ставлення до мене було, як до звичайної людини”.

Але при цьому чоловік визнає: у житті бувають різні випадки і реакція людей на нього буває різною.

Часом сприймають нормально, а бувають виключення. Це треба розуміти і не впадати у відчай. Якщо хтось мене відштовхне, то це не значить, що я перестану щось робити, бо мене відштовхнули.

Йому не сила сидіти вдома, тому раз на тиждень разом з активістами Франківська роздає безпритульним їжу, їздить у дім для літніх людей, де відвідує жінку на ім’я Розалія, а на вихідних навідується до Залучанського інтернату, де живуть діти з інвалідністю.

Коли йому сумно, він пише вірші, а ще займається фотографією і багато подорожує. Кілька років тому у першу подорож за кордон з Ігорем поїхала мама, а далі почав їздити сам.

У поїздках до всього пристосовується, вигадує лайфхаки. Наприклад, через порушену координацію не може перенести суп, щоб його не розлити. Тому ставить його на дощечку.

В одній з подорожей він допомагав хлопцю на візку, перекладав йому з англійської на українську, а той допомагав йому в побуті.

Ігор Романчук каже, що мріє про прості речі – створити сім’ю і розвивати кар’єру.