Що треба знати, аби не зруйнувати шлюб

Психологи й ведучі проекту «Одруження наосліп» на «1+1» Олена Любченко і Єгор Тополов розповідають читачам журналу «МІСТО» про топ-5 помилок у стосунках, які здатні зруйнувати навіть найщасливіше подружжя

Зависокі й суб’єктивні очікування від партнера

Людина вступає у стосунки підсвідомо чи свідомо, беручи з собою певний набір власних уявлень про «правильні» вчинки. Вона очікує, що партнер «за замовчуванням» (типу: «Це ж і так зрозуміло!») розділяє більшість із цих уявлень та обов’язково буде дотримуватися їх у подружньому житті. Тобто її очікування від коханої людини заздалегідь нереальні.

«Будь-які наші суб’єктивні установки не йдуть як універсальні «заводські налаштування» для всіх людей, – пояснює Олег Тополов. – Тому в подружніх стосунках так часто виникають розчарування, образи, бажання помститися й різноманітні прояви агресії».

Ідеалізоване сприйняття шлюбу

Ідеалізоване сприйняття шлюбу як такого: справжній шлюб – це там, де не доведеться працювати над стосунками. Багато людей, закохавшись, думають: «От ми зійшлися, як дві половинки, зараз одружимось, і все у нас буде мирно та злагоджено, доки смерть не розлучить нас». При цьому шлюб – наша найважливіша, найголовніша відповідальність і невпинний процес роботи над собою та стосунками.

Так, удома кожен може бути таким, яким він є насправді. Але під «насправді» слід проявляти свій найкращий бік і завжди пам’ятати про цінність для тебе цих стосунків і цієї людини. Адже у побуті й робочих буднях так легко загасити іскорку, що об’єднує вас як чоловіка і дружину.

Відсутність турботи про стосунки

Як зазначає Олена Любченко, стосунки й почуття одне до одного не можуть бути однаковими в перші місяці знайомства і на десятому році спільного життя. Це здається очевидним, але багато пар, проживши три/п’ять/сім років, приходять до психолога і скаржаться, що «ті бурхливі почуття зникли». Звичайно, зникли. Перші тижні й місяці закоханості нейрологи і психологи часто порівнюють зі станом легкого божевілля. Фізіологічна пристрасть минає досить швидко – залежно від хімічних процесів у вашому організмі. А ось любов може тільки міцніти з роками, так само, як і сексуальні стосунки, які не повинні перетворюватися на рутину й подружній обов’язок. Тому потрібно розмовляти з обранцем на бентежливі для обох теми і проявляти взаємний щирий інтерес.

Важливо вкладати у стосунки: говорити, дбати, цінувати, дякувати, а також змінюватися самому і підтримувати зміни в партнері. Тоді й почуття будуть свіжими, а стосунки – глибокими.

Безперервна критика партнера

У щасливих стосунках партнери пробуджують одне в одному найкраще, допомагають розвиватися. Це доведено наукою! Просто для інтересу порахуйте, скільки разів за день ви критикували партнера, а скільки –захоплювалися? А він вами? Проста статистика розповість, куди рухається ваша пара: до щастя чи байдужості й розвалу?

Уміння захоплюватися партнером і бачити його найкращі риси важливо зберігати не тільки під час ейфорії перших місяців знайомства, а й протягом усього життя. А якщо ваші комплекси, амбіції, дитячі потреби, бажання бути крутішим або відстояти свою правоту беруть гору, запитайте себе: «Я хочу бути щасливим чи мати рацію?» Деяким допомагає.

Вирішення всіх конфліктів та важливих питань з допомогою жартів

Здорова пара – це багато сміху, гумору і вміння перетворити страшну драму на веселий анекдот. «Але тут хочу вас попередити, – застерігає Олена Любченко. – Дуже класно, коли життя пари – це нескінченні жарти і сміх. Однак якщо життя пари – це тільки жарти і сміх, отже, у стосунках щось не гаразд».

За допомогою «висміювання» один чи обидва партнери можуть втікати від визнання і вирішення серйозних проблем. Сміх, іронія і сарказм можуть бути вираженням прихованої агресії щодо партнера. Висміювання слів іншого може бути ознакою несерйозного ставлення до партнера, ігнорування того, що для іншого значуще й важливе. А це ні до чого доброго не приводить.

Пам’ятайте, сміх – не панацея. Він може допомогти сприйняти ситуацію легше, але не вирішує проблеми.

Автор: Наталя Мостова

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 26

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.