Калуш попрощався з загиблими на війні військовими

7 квітня Прикарпаття на колінах зустріло траурний кортеж із тілами 51-річного Зіновія Кінаша та 27-річного Романа Мердуха, які віддали свої життя за мирне небо над Україною. У палаці культури «Мінерал» відбулися поминальна панахида, парастас та церемонія прощання із Героями, пишуть Вікна.

Сьогодні, 8 квітня, сотні калушан прийшли до «Мінералу», щоб попрощатися та провести в останню путь мужніх воїнів, які без застережень і зволікань відправилися на війну із російськими окупантами.

Зіновій Кінаш, як тільки почалася війна, повернувся з-за кордону і відразу пішов у військкомат. 25 днів мужньо боровся з ворогом. На передовій відзначив і свій 51-ий день народження. 31 березня позиції, де він із побратимами перебував, рашисти обстріляли “градами”.

“Зіновій був хорошою людиною в усіх аспектах, — згадує чоловіка його дружина Ольга Кінаш. — За своє життя він працював на різних роботах, стараючись забезпечити свою сім’ю, адже у нас двоє дітей — син і дочка. І всюди його поважали і цінували. Коли почалася війна, Зіновій працював у Польщі. Відразу приїхав додому і 6 березня відправився на передову. Сьогодні його роботодавці і колеги у Польщі не можуть оговтатися від цієї втрати. Кажуть, що він був цінним працівником, якого зараз буде дуже не вистачати. Мій чоловік зробив свідомий вибір і загинув, як герой, за наш спокій і мир”.

Роману Мердуху було лише 27 років. Його рідні, вчителі і друзі згадують його лише з приємністю, адже завжди усміхнений і життєрадісний умів заряджати позитивом усіх навколо. Роман після закінчення школи-ліцею №10, де навчався на відмінно і завжди якнайактивніше брав участь у всіх шкільних заходах, вступив у Львівський національний лісотехнічний університет. Здобувши вищу освіту, працював в Івано-Франківську системним адміністратором. За два місяці до початку війни Роман влаштувався на роботу у «Карпатнафтохім». З початку широкомасштабного військового вторгнення росії Роман Мердух пішов захищати Україну зі зброєю в руках. Після короткого перебування у навчальному центрі, його відправили на передову — на Харківщину.

У мирному житті цариною діяльності Романа були ІТ-технології, хоча, за твердженням його рідних та друзів, він міг бути і хіміком, і дипломатом. Проте куля російського снайпера-ката обірвала всі його життєві плани і мрії.

“Це дуже тяжка втрата як для мене особисто, так і для всіх рідних та друзів Романа, — ділиться спогадами про свого двоюрідного брата-героя Мар’ян Максимчук. — Змалку ми проводили увесь час разом, як рідні брати. Він завжди був людиною, щирою душею і серцем, був дуже добрим, розумним і позитивним хлопцем. З початком військової агресії росії проти нашої держави Роман відразу ж повідомив усіх, що поїде захищати Україну. Воював під Харковом, де і поліг від кулі ворога. Роман проявив себе героєм і вся наша родина буде гордитися ним. Але й дуже за ним сумувати”.