«Я не мав права залишатися за студентською лавою»: в ІФНМУ вшанували полеглих медиків

В Івано-Франківському національному медичному університеті вшанували пам’ять працівників, студентів та випускників, які загинули, захищаючи Україну. Під час заходу згадували 17 медиків, які стали на захист держави, а також говорили про їхній вибір, жертовність і відповідальність, яку сьогодні несуть майбутні лікарі.

Однією з найемоційніших стала розповідь Олесі Власій — мами студента ІФНМУ Богдана Власія, який добровільно пішов на фронт і загинув, рятуючи побратимів.

За словами жінки, син із перших днів повномасштабного вторгнення був переконаний, що має стати до лав війська.

«Хоч він цього не озвучував, але я це розуміла материнським серцем. Він із перших днів ходив записуватися добровольцем. Та йому відповідали: “Ми вам передзвонимо”, адже він був студентом», — пригадує мама.

Поки не мав змоги потрапити до війська, Богдан працював волонтером у військовому шпиталі. Мати попросила його спершу завершити п’ятий курс, і він погодився. Одразу після завершення навчального року почав оформляти документи для вступу до Збройних сил.

Втім, перша спроба виявилася невдалою — через поганий зір військово-лікарська комісія відмовила йому.

«Він сказав, що це не перешкода. Зробив лазерну корекцію зору, дочекався завершення реабілітації і вже наступного дня після дозволу лікарів знову подав документи», — розповіла Олеся Власій.

Богдан мріяв стати військовим медиком ще з дитинства. Також його цікавила пластична хірургія, але навіть її він бачив крізь призму війни.

«Він казав, що пластичні хірурги теж дуже потрібні військовій медицині», — згадує мама.

Не менш наполегливо він добивався служби саме у легендарній 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Декілька разів отримував відмову, однак не припиняв звертатися.

«За третім разом він приїхав додому щасливий і сказав: “Мене беруть бойовим медиком”».

Згодом Богдан служив на Бахмутському напрямку. Побратими дали йому позивний «Док», хоча офіційним був інший.

«Вони казали: “Він для нас Док. Завжди допомагав, лікував, підтримував навіть психологічно”», — розповіла мама.

11 вересня 2023 року Богдан загинув поблизу Бахмута внаслідок удару дрона-камікадзе по автомобілю, яким він їхав на бойове завдання. За словами матері, востаннє вони листувалися того ж дня.

«Я запитала, наскільки терміновий збір, який ми планували. Він відповів: “Мамо, тут нетермінового не буває”. Це були його останні слова до мене».

Ректор ІФНМУ Роман Яцишин зазначив, що особисто неодноразово намагався переконати Богдана завершити навчання і лише тоді йти на фронт лікарем.

«Я тричі говорив із ним про це. Просив закінчити університет, щоб потім допомагати військовим уже як лікар. Але він відповів: “Я не маю права сидіти за студентською лавою тоді, коли мої ровесники гинуть”», — розповів ректор.

За словами Яцишина, сьогодні університет пам’ятає всіх своїх полеглих студентів, випускників і викладачів, а їхня жертовність зобов’язує кожного бути гідним цієї пам’яті.

«Ми не маємо права лише пам’ятати про них. Ми повинні своїми вчинками бути гідними людей, які віддали життя за майбутнє України».

Ректор також повідомив, що з нового навчального року університет посилює підготовку майбутніх лікарів саме до роботи в умовах війни.

За його словами, навчальні програми трансформують таким чином, щоб випускники були готові працювати не лише в цивільних лікарнях, а й на фронті. В університеті вже функціонує кафедра медицини катастроф та військової медицини, де студентів навчають викладачі з бойовим досвідом.

Завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини ІФНМУ Віктор Ковчук, який із 2015 року служив у Збройних силах України, наголосив, що головне завдання військового медика залишається незмінним — рятувати життя.

«Основне завдання військового медика таке саме, як і цивільного лікаря, — врятувати життя людини. Інших пріоритетів не існує».

Він переконаний, що навички домедичної допомоги повинні мати не лише студенти-медики, а й кожен українець.

«Усе починається з уміння надати першу допомогу. Це необхідно і на фронті, і під час надзвичайних ситуацій, і в повсякденному житті».

За словами Віктора Ковчука, відтепер студенти з першого курсу вивчатимуть нові дисципліни, які передбачають підготовку до дій в умовах війни та навчання алгоритмам порятунку життя.

Пам’ятний захід в ІФНМУ став не лише даниною шани загиблим медикам, а й нагадуванням, що війна триває, а професія лікаря сьогодні нерозривно пов’язана із готовністю рятувати життя навіть у найнебезпечніших умовах.