Валерій Твердохліб про сакральні скарби Івано-Франківська

Далеко не кожна святиня нашого міста знаходиться у храмі. Сакральна колекція Івано-Франківського краєзнавчого музею налічує близько 200 експонатів, з яких половина вже відреставрована. Більшість походить із Музею атеїзму (колишній Вірменський костел). Чимало ікон відновили й популяризували у рамках реставраційного проекту «Врятуймо скарби разом!». Автор проекту, завідувач відділу реставрації краєзнавчого музею Валерій Твердохліб розповідає про найцінніші експонати колекції.

«Зішестя в Ад»

Найдавніша ікона краєзнавчого музею, датована ХІІ століттям. Вона також має назву «Воскресіння Христове», на ній зображений класичний іконографічний сюжет: Ісус Христос постає в образі Нового Адама. У сяйві божественної мандорли Він стоїть на повалених воротах аду із хрестом у руках. Тут зображена кульмінаційна зустріч в історії спасіння людського роду між Старим і Новим Адамом. Спаситель тримає Адама за зап’ястя – там, де відчутно пульс, ознаку життя. Важливим є також те, що на іконі зафіксовано не безпосередній процес сходження Христа до аду, а момент, коли Він, схопивши за руку Адама, вже готовий звідти вийти.

Ікона була пошкоджена пожежею, мабуть, у період татаро-монгольського нападу на Галич. Реставрація тривала кілька місяців.

Особливість цієї сакральної пам’ятки в тому, що вона виконана зі сланцю. А це доводить, що авторами ікони були саме галицькі майстри, оскільки запаси сланцю завжди зосереджувалися у Дністрі. «Пам’ятка дуже відома, опублікована в багатьох друкованих мистецтвознавчих джерелах», – зазначає Валерій Твердохліб.

«Богородиця Одигітрія»

Перлина сакральної колекції Івано-Франківського краєзнавчого музею. Ікона вважається однією з найкращих і найзагадковіших святинь колекції. На ній – Марія з Ісусом на руках та з намистом на шиї. Для другої половини XVII століття, коли була написана ікона, традиція зображати Богородицю з намистом на шиї є доволі рідкісною. Схожі імпровізації притаманні для українських народних ікон пізнішого періоду, а також для грецької традиції.

Окрім цього, подейкують про дивовижну силу, яку випромінює ця сакральна пам’ятка. «Богородиця Одигітрія» має корони, які в церквах виготовляли для чудотворних ікон. Вони розміщені над головами Богородиці й Христа. Дослідження показують, що їх виготовили пізніше, ніж саму ікону: металеві прикраси відрізняються за стилістикою від зображених на авторському гравійованому срібленому тлі святині. Фахівці припускають, що ікону коронували на знак подяки за дивовижне зцілення хворого.

Вперше ікону реставрували Микола Канюс і Олесь Фіголь у 1992 році на замовлення краєзнавчого музею. Пам’ятка була в дуже важкому стані, руйнування були катастрофічними. Реставрація тривала близько року. Наразі шукають меценатів, які б посприяли консервації ікони.

«Слово «одигітрія» з грецької означає «та, що вказує дорогу», – пояснює Валерій Твердохліб. – Одигітрія є найпоширенішим типом богородичної ікони в Україні. Цей тип також є одним із найдавніших, хоча термін «одигітрія» почали використовувати тільки з ХІ сторіччя».

За канонами, це ікона, де зображена Богородиця з Ісусом-дитям. Зазвичай маленький Ісус сидить на руках у матері. Правою рукою Він благословляє, а лівою – тримає згорток, рідше – книгу, що відповідає іконографічному типу Христа Вседержителя.

Ікона «Антонія Падевського»

Випадковості зовсім не випадкові. Презентація відреставрованої ікони «Антонія Падевського» збіглася з визначною подією: до Івано-Франківська якраз тоді привезли мощі цього святого, які наразі зберігаються в Кафедральному соборі Святого Воскресіння.

Ікона «Антонія Падевського», що знаходиться у фондах краєзнавчого музею, датується ХVІІІ століттям. Ймовірно, вона перебувала у костелі тринітаріїв, а потім у Вірменському костелі.

Реставрація цієї сакральної пам’ятки, яка була в жахливому стані, тривала більш як рік. Під час відновлювальних робіт, коли зняли ризу, знайшли там прибите закіптюжене полотно із зображенням ікони, роздертої на три частини. Реставратори припускають, що пам’ятка пошкодилася під час Мармулядової пожежі, яка трапилася в Станиславові 1868 року. Тоді не було змоги реставрувати твір, тож ювеліри виготовили під нього срібну ризу.

Наразі в експозиційній залі краєзнавчого музею виставлені окремо риза та ікона – аби повною мірою оцінити красу твору.

До речі, кажуть, до Антонія Падевського варто звертатися про заступництво, коли у вас щось загубилося і не вдається знайти.

«Богородиця з Ісусом»

Автор цієї ікони робить її однією з найцінніших сакральних пам’яток. Йдеться про непересічну постать в українському мистецтві – Модеста Сосенка. Він вчився у Кракові, Парижі та Мюнхені. Дослідники називають цього чоловіка митцем, який першим витворив власну систему оздоблення українських храмів, де поєдналися візантійські традиції, західноєвропейські надбання і розмаїття національних орнаментів. До речі, важливу роль у житті Модеста Сосенка відіграв Митрополит Андрей Шептицький, який не лише фінансував навчання митця, але й залучив його до розвитку Церковного музею, де той займався реставрацією пам’яток.

Ікона «Богородиця з Ісусом» написана у першому десятилітті ХХ століття.

У контексті творчості Модеста Сосенка вона вперше експонувалася 2010 року на виставці в Національному музеї Львова до 135-ліття від дня народження художника. Це стало відкриттям для мистецької України, адже до того часу про цю роботу ніхто не знав.

Мистецтвознавець Марія Гелитович зазначає, що ікона має конкретний портретний характер. Найвірогідніше, художник зобразив на ній свою дружину, що часто була моделлю для його творів. Ненав’язливо, але виразно автор виводить незмінний атрибут українського мистецтва – орнамент, яким підкреслює сорочку малого Христа, німб і хустинку Богородиці.

Релікварій святого Пантелеймона

Цінна й унікальна пам’ятка для Івано-Франківська. Йдеться про розмальовану дерев’яну скриньку із зображенням Богородиці, розп’яття і святого Пантелеймона, яка призначена для зберігання цінних реліквій сакрального значення. Ікона написана на сріблі темперними фарбами.

Реставратори припускають, що цей мощівник має грецьке походження. Релікварій повністю відреставрували, й наразі там перебувають мощі 11 святих, привезених із Риму ще в ХІХ столітті.

До речі, на олов’яній капсулі, де зберігаються нетлінні часточки святих, дивним чином проявився хрест.

Автор: Наталія МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 9

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.