Греція: Розхитана колиска західної цивілізації

Попри багато століть, упродовж яких ці землі були під владою різних імперій з мішаниною народів, тутешні мешканці свято вірять у те, що є нащадками тих самих давніх греків, які руйнували Трою і будували Акрополь. Вони досі називають себе еллінами, а свою країну – Елладою і ведуть родоводи мало не від олімпійських богів. Навіть довготривала суперечка щодо назви сусідньої Македонії є виявом ревнивого ставлення греків до свого славетного минулого. 

Утворена на початку 1990-х років на уламках колишньої Югославії держава Македонія одразу почала дошкуляти грекам, які не хочуть ділитися славою своєї історичної області з такою ж назвою, що дала світові прославленого завойовника Александра Македонського. На офіційному рівні Греція вимагала від сусідньої країни змінити назву, при цьому блокуючи вступ Македонії до НАТО та Євросоюзу.

Лише цього року суперечка між двома країнами завершилася укладенням угоди про перейменування сусідньої з Грецією держави у Північну Македонію. Щоправда, таке компромісне рішення не влаштовує всіх радикально налаштованих греків, які вважають, що населення сусідньої країни взагалі не має права називати себе македонцями, навіть північними. Тому ратифікація цієї угоди у грецькому парламенті – під великим питанням.

Вперта затятість, з якою Греція перешкоджала євроінтеграційним процесам Македонії, виглядала дивною на тлі тих потрясінь, які переживала ця колиска західної цивілізації, батьківщина демократії та філософської думки в останні десятиліття.

Ще зовсім недавно Греція була на межі втрати членства в Євросоюзі (членом європейської спільноти вона стала ще у 1981 році) та виключення із Шенгенської зони. На це було дві вагомі причини: боргова криза, яка не тільки поставила країну під загрозу дефолту, але й жорстко вдарила по економіці всього Євросоюзу і ледь не призвела до катастрофічного обвалу євро, та нездатність грецької влади протистояти напливу до Європи нелегальних мігрантів, передусім із Туреччини.

Економічна криза 2008 року була глобальним явищем і зачепила більшість країн світу. Але для Греції фінансовий удар був особливо відчутним та болючим. Від початку кризи близько 300 тисяч греків емігрували у пошуках роботи. Доходи ж тих, хто покладався на державну допомогу, значно знизилися через запроваджений режим жорсткої економії, під час якого були заморожені зарплати державних службовців, скорочені премії, збільшені податки. Для виходу з кризи канцлер Німеччини Ангела Меркель навіть пропонувала Греції продати декілька своїх островів, але від такої пропозиції Афіни гордо відмовилися.

Треба сказати, що у 1990-х роках відсоткові ставки за кредитами у Греції були на 10% вищі, ніж у згаданій Німеччині. У Греції не було споживчих кредитів, а в греків не було кредитних карток. Іпотечних кредитів теж не було. Але, звісно, греки хотіли, щоб фінансові ринки поводилися з ними так само, як із Північною Європою.

 

Наприкінці 1990-х у них з’явився шанс приєднатися до зони євро. Для цього треба було виконати ряд умов: зокрема, стримати бюджетний дефіцит на рівні трьох відсотків ВВП, а інфляцію – хоча б на рівні Німеччини. Домогтися цього грецькому урядові вдалося аж ніяк не шляхом економічного зростання.

Вперта затятість, з якою Греція перешкоджала євроінтеграційним процесам Македонії, виглядала дивною

У визначені Євросоюзом рамки Греція вклалася після низки статистичних маніпуляцій. Щоб занизити дефіцит бюджету, уряд прибрав зі звітності витрати на кшталт пенсій або видатків на оборону. Щоб занизити рівень інфляції, уряд заморожував ціни на електрику, воду та інші товари, які продає держава, і зменшував податки на газ, алкоголь і тютюн. Грецькі урядовці виявляли чудеса статистичної еквілібристики: наприклад, прибирали з індексу споживчих цін помідори (коштують у Греції дорого) в той день, коли замірювався рівень інфляції.

У 2001 році Греція нарешті приєдналася до зони євро, отримавши для своїх боргових зобов’язань європейські (фактично, німецькі) гарантії. Тепер греки могли брати довгострокові кредити під ту ж ставку, що й німці, – не 18%, а 5%. І вони дружно це робили, при цьому приховуючи свої доходи та ухиляючись від податків.

 

Як з’ясувалося під час ревізії економіки країни, тільки 15 тисяч греків декларували дохід, що перевищує 100 тисяч євро, при цьому в околицях Афін виростали розкішні будинки. Коли влада через GoogleMaps почала фіксувати фешенебельні вілли з басейнами з метою перевірки доходів їхніх господарів, греки почали покривати двори маскувальним камуфляжем, щоб приховати свої статки від супутників. Тіньова економіка країни, за найскромнішими оцінками, становила 30%.

Коли перетинаєш кордон, Греція виглядає відполірованою, як діамант, а після тривалого проживання тут розумієш: виглядає так, ніби лайно терміново покрили золотом. Тутешні мешканці ніколи не були подібними на тих, хто працює, тому завжди виникало запитання: звідки у них гроші? Потім виявилося – з кредитів. З одного боку, у молоді тут не було жодних перспектив, а з іншого – старше покоління займалося корупцією і відмиванням грошей, – розповідав кореспонденту “МІСТА” колишній іванофранківець Максим Галюк, який побував у Греції в розпал фінансової кризи.

Окрім величезного державного боргу розміром $400 мільярдів, грецький уряд тоді ще й позичив понад $800 мільярдів для виплати пенсій. А пенсійний вік у Греції починається з 55 років для чоловіків і 50 років для жінок, якщо вони зайняті професіями, кваліфікованими як “важкі” (до цього переліку, до речі, входить 600 назв, серед яких – перукарі, диктори, офіціанти, музиканти тощо). Тож загальний борг перед ЄС складав $1,2 трильйона – тобто, понад 250 тисяч доларів на кожного працюючого грека.

Тепер економіка Греції дещо стабілізувалася, однак розміри накопичених боргів все ще складають 180% від ВВП. Згідно з домовленостями з іншими країнами єврозони, Греція має і надалі обмежувати свої державні видатки таким чином, щоб профіцит бюджету до сплати відсотків за позики становив щонайменше 2,2% ВВП. І так повинно тривати щонайменше до 2060 року.

Проблема протидії нелегальній міграції у Греції знов-таки має у своїй основі махінації з фінансами. Ще у 2016 році інспектори ЄС зауважили у своєму звіті, що грецькі прикордонники, попри значні капіталовкладення Євросоюзу, халатно ставляться до своїх обов’язків і не сповна використовують технічні засоби для спостереження за морським кордоном.

У берегової охорони бракувало патрульних кораблів, щоб виявляти човни контрабандистів, що перевозять мігрантів, при реєстрації біженців грецька сторона не здійснювала сканування відбитків пальців мігрантів, два з чотирьох сканерів на острові Хіос були в неробочому стані, інші взагалі не були підключені до Інтернету. Перевірка паспортів також не проводилася належним чином. В результаті два бойовики “Ісламської держави”, причетні до серії терактів у Парижі, проникли під виглядом біженців на територію ЄС саме через грецький острів Лерос.

Отримавши від ЄС майже 1,6 мільярда євро на подолання міграційної кризи, грецький уряд розпорядився грішми за старою і добре відомою українцям схемою “дерибану”

Як виявилося, отримавши від ЄС майже 1,6 мільярда євро на подолання міграційної кризи, грецький уряд розпорядився грішми за старою і добре відомою українцям схемою “дерибану”. Антикорупційне агентство ЄС звинуватило Міністерство оборони Греції у використанні коштів на укладання угод із бізнесменами, які пов’язані з міністерством. Зокрема, міністр оборони ПаносКамменос використав частину коштів ЄС для власних бізнес-угод. Сам чоловік, зрозуміло, заперечує усі звинувачення.

Коли Євросоюз, пригрозивши виключенням із Шенгенської зони, все-таки змусив грецьких прикордонників ретельніше ставитися до своїх обов’язків, берегова охорона почала активно затримувати човни та яхти з нелегалами, які переправляються з Туреччини. За звинуваченням у нелегальному перевезенні мігрантів у грецьких в’язницях перебуває понад півтори сотні лише наших співгромадян, серед яких і двоє відомих іванофранківців – музикант Сергій Шваюк та коваль Петро Литвинчук.

Активність греків в охороні кордонів має ще один фінансовий підтекст: грецьким урядовцям вигідно утримувати таких в’язнів якнайдовше. На це вони знов-таки отримують кошти від ЄС, за рухом яких простежити вдається не завжди.

Наше ув’язнення для Греції вигідне, бо ЄС витрачає на кожного такого в’язня 80 євро на добу, хоча Греція аж ніяк мене на забезпечує на таку суму. Вони будуть “паяти” такі великі строки всім без винятку. Нам із Петром присудили кожному по 192 роки, з яких 6 років за першого нелегала і по 3 роки – за решту 62. І це не вишка! Є хлопці, у яких по 15 років за кожного нелегала, а всього на борту в них було під сотню людей. Ось і рахуйте – це більш як 1000 років! – написав, спілкуючись у соцмережах, іванофранківець Сергій Шваюк.

Спостерігаючи таке вічне крутійство із фінансами, складається враження, що так звана “візантійщина” – це не стиль ведення політики, а спосіб життя у Греції кожного окремого громадянина, який живе за принципом: не обдуриш ти, обдурять тебе. При цьому здається, що ще від часів проникнення до Київської Русі візантійської культури греки щедро поділилися з предками сучасних українців не тільки релігією, мистецтвом та науками, але й такою специфікою політико-економічних відносин.

До речі, візантійським періодом своєї історії греки пишаються не менше, ніж діяннями античних героїв. Над багатьма архітектурними пам’ятками, скажімо, можна побачити відразу два прапори: смугастий біло-синій – державний та багряно-жовтий стяг Візантійської імперії.

Насправді тут більше турецького, ніж грецького чи візантійського, – розповідав Максим Галюк. – Як на мене, греки дуже ліниві і хитрі люди, які постійно тобі замилюють очі грецькою історією, хоча насправді сучасна Греція – це більше Туреччина, а Східною Європою там дуже слабо пахне.

Дійсно, у країні, яка майже 400 років перебувала під пануванням Османської імперії, марно сподіватися, що стереотипні уявлення про грецькі традиції мають тяглість до античних часів. Навіть знаменитий грецький салат – це кулінарний винахід початку минулого століття. Так само і більшість страв грецької кухні є витвором найвідомішого кулінара 1930-х років НікосаЦелеменідіса. А нібито народний танець сіртакі був вигаданий спеціально для американського фільму про грека Зорбу.

Проте на справжніх скарбах своєї історії греки теж непогано заробляють, причому знов-таки у свій хитрий “візантійський” спосіб. Скажімо, навколо найвідомішої пам’ятки Греції – Акрополя, або Парфенона, часто можна знайти шматочки мармуру, які охоче визбирують туристи. Насправді ці “артефакти” ніякого стосунку до історичної пам’ятки не мають. Ночами їх навмисне розкидають тутешні працівники, щоб уберегти сам Акрополь від вандалізму.

За кількістю розлучень в Європейському Союзі Греція посідає “почесне” останнє місце

Найвідомішою пам’яткою давньої Греції є, звичайно, знайдена археологами Олімпія – сакральне місце, присвячене олімпійським богам, в якому проводилися перші Олімпійські ігри, та котре, як осередок поганства, було зруйноване за наказом візантійського імператора Феодосія ІІ.

Окрім того, давні традиції православ’я у поєднанні з унікальними рисами грецького мистецтва породили також сакральні шедеври світової спадщини, взяті під охорону ЮНЕСКО: 20 монастирів чернечої автономії Святої Гори на півострові Айон-Орос, 6 монастирів Метеори в Фессалії, монастир Іоанна Богослова і печера Апокаліпсиса на острові Патмос, монастирі Осіос-Лукас в Беотії, Неа-Моні на острові Хіос, Дафні в Аттиці, а також 9 ранньохристиянських і візантійських пам’яток у Салоніках.

Також у Греції розташований православний аналог Ватикану – монастирська держава Афон. Для її відвідин потрібно оформляти окрему візу, причому жінкам у ній буде відмовлено в будь-якому випадку – на Афон допускаються виключно чоловіки.

Греки дуже прихильні до одновірців: коли кажеш, що ти православний, у тебе знімається купа проблем у спілкуванні. Я вважаю це дикістю, – зауважив Максим Галюк.

Дехто вважає, що саме релігійність греків (православна віра тут визнана панівною в Конституції) призвела до того, що за кількістю розлучень в Європейському Союзі Греція посідає “почесне” останнє місце. Насправді ж греки найбільш зрадливі серед європейців у подружніх стосунках. Грецький Інститут Андрології дослідив, що серед гречанок майже 78% зраджують партнера, а чоловіки ще більше схильні стрибати у гречку – зраджують 84% греків.

Греки дуже гарно залицяються, це правда, – розповідала кореспондентові українка Леся, яка вже 12 років живе в Афінах. – Багато компліментів, пригощають, запрошують. Однак, якщо ти закохуєшся у грека – мусиш змиритися з думкою, що ніколи не будеш для нього єдиною. Мабуть, усі одружені тут мають коханок. Й інших нагод не пропускають. Вони живуть одним днем і дуже рідко думають про наслідки. Усміхнулася жінка – і як метелик на світло летить. А потім – на іншу усмішку.

Зрештою, грецькі міфи — це ж справжня енциклопедія подружніх зрад. Досить згадати, з ким лише Зевс не зраджував Геру: до Леди з’явився в образі лебедя, Європу вкрав, перекинувшись биком. Гера лютувала, мстилася йому та звабленим дівчатам – однак вони залишалися парою. І так усі персонажі на Олімпі. А сучасні греки, як один, виводять родовід від самого Зевса та інших богів – тож чи дивуватися, що вони діють за їхнім прикладом?

 

Довідка

З 1 січня 2002 року Європа розпрощалася зі своєю найстарішою за назвою валютою – грецькими драхмами, котрі народилися в Афінах у VI ст. до н. е. і відродилися в XIX ст. після відновлення грецької незалежності. Нові гроші – євро (EURO) – об’єднують Грецію з іншими учасниками європейського валютного союзу. 1 євро = 100 євроцентів. Щоправда, греки єдині з усіх європейців назвали свої “єврокопійки” по-старовинному, “лептами”.

У Греції передбачена плата за використання автомобільних доріг залежно від пройденої відстані. Управління окремими ділянками автомагістралей перебуває у віданні різних керуючих компаній. Оплата проводиться перед в’їздом на платну ділянку дороги. Розмір тарифів залежить від типу транспортного засобу. Транспортні засоби класифікують залежно від висоти і кількості осей. Детальніше про розмір оплати можна дізнатися тут.

Автор: Богдан СКАВРОН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 22.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.