НАЙВАЖЛИВІШЕ У ЦЬОМУ ЖИТТІ – НАВЧИТИСЯ БУТИ З СОБОЮ

Предмет розкоші, віяння моди чи… терапія для душі? Західне суспільство уже давно впровадило турботу про психологічне здоров’я у повсякденне життя. І похід до психолога там явище звичне. На відміну від нас. Попри величезний ментальний удар, який кожен із нас відчув на собі з початком повномасштабної війни, стереотипне ставлення до психотерапії, як чогось зайвого, викорінити поки не вдалося. Чому не варто ігнорувати проблеми та наскільки важливо пропрацьовувати свої переживання – зясовуємо з практикуючим психологом, енерготерапевтом і мотиваційним тренером Мариною БРАЙТ.

 Прості маркери

Стреси, неспокій, тривожні новини та звістки, сварки на роботі чи вдома – довкола нас десятки ситуацій, які здатні вибити із колії, чи навіть загнати в глухий кут. Іноді ми здатні самі вивести себе із важкого стану, а деколи навіть не в змозі зрозуміти у чому причина. От здавалось би, живе собі людина, наче справляється зі своїм життям, ніби все в неї йде добре і вона навіть плюс-мінус щаслива. Але так триває доти, поки вона задоволена. Якщо в житті стається щось негативне, що не вписується в нормальну щасливу картину, настає кризовий момент. Зазвичай здоровий глузд нам каже: вставай і роби все, що можеш, аби вирішити ситуацію, повирівнювати проблеми, зробити наступні кроки й рухатися далі. Але вдається не завжди. Все залежить від того, у якому стані була людина до цього. Почуттів і переживань й так могло бути дуже багато, а тепер із новими негативними емоціями їх об’єм може стати критично високим. І впоратися з ним самотужки вже не  виходить.  Відчуття важкості, тиску, втоми, апатії, регулярні істерики, плачі, роздратування або ж розуміння того, що ніщо у житті вже не приносить радості – це все прості маркери того, що вам потрібна допомога. Віднедавна люди почали більше уваги звертати на свій психологічний стан, думати, як із цим надлишком негативних емоцій впоратися по-іншому. Не просто розповісти близьким, поплакатися, а по-чесному розібратися у собі. 

Знайти цінність у собі

«Не виносити сміття з хати» і «депресії лікують роботою» – ці фрази кожен із нас точно чув бодай раз у житті. Чомусь заведено вважати, що якщо щось трапилося, ти повинен мати силу, змогу, терпіння та мужність, аби з усім цим розібратися самому. Якби це дико й дивно не звучало. І це насправді парадокс. Бо таке ставлення до себе та свого психічного здоров’я свідчить лише про недбалість: поки не притисне, ніхто до фахівця не біжить. Утім це спадок, який дістався нам від старших поколінь, які просто не могли собі дозволити турботу про психіку та й не мали права на це. Не було часу, можливості й розуміння, наскільки цей аспект важливий, ніхто не звертав уваги на свій психоемоційний стан. Сьогодні ми маємо нове покоління, цілі, зовсім інший рівень життя, але оце знецінення себе як людської одиниці, свого здоров’я як свого ресурсу, залишилися. Українці замість того, щоб почати до себе дослухатися, придивлятися, все ще сумніваються, чи вони цього вартують. Тоді як на заході, до прикладу, існує чітке розуміння й усвідомлення, що кожна людська одиниця – цінність для всієї системи й від кожного із нас залежить те, в якому світі ми будемо жити. У моїй практиці було чимало ситуацій, коли шлях до розв’язання проблеми – в особистому, суспільному чи соціальному житті – починався із внутрішньої особистісної сторони. Все йде з середини нас. 

Не побороти себе, а зрозуміти

Якщо ти починаєш війну з собою, своїми примхами, поглядами,  вона програна одразу. Єдине, що ти можеш зробити, щоб бути у виграші, це визнати, який ти є. Все починається з елементарного, з розуміння, що не так і його визнання. А потім треба зрозуміти чи вартуєш ти того, щоб щось змінити? Часто люди відповідають «так» і на цьому все, бо далі важко. Але якщо ти вартуєш допомоги – треба собі її дати. І почати можна з малого – зацікавлення у собі, просто залишитися із собою наодинці та чесно подивитися на своє життя: тобі там добре? Наскільки? Тобі все подобається чи, можливо, щось не влаштовує? Чи ти уявляєш, що з цим можна зробити? Якщо щось не влаштовує і ти не уявляєш, що з цим робити, хто тобі в цьому може допомогти? Якщо є – супер, якщо нема – які варіанти, де таку людину можна знайти? Ось цей покроковий алгоритм –  це вже про відповідальність до себе і бажання про себе подбати. Є така класна приказка: той, хто хоче собі допомогти – шукає можливості, а хто не хоче – причини чому це неможливо. 

Той, хто допоможе побачити шлях

Психолог не примирить вас із людиною, з якою виникли непорозуміння, не вирішить за вас конфлікт на роботі, чи не збереже шлюб. Але навчить, як справлятися з емоційними викликами та допоможе пізнати свою внутрішню феноменологію. Це помічник, який знайомить людину з її внутрішнім світом, щоб вона зрозуміла, ким є насправді. Але не через призму всіх негативних почуттів, ілюзій, уявлень про себе,  а – через дотик, пропрацювання, різні технології, практики, методики та підходи, які будуть розкривати нові й нові сторони особистості. Психолог може виступити тією особою, в контакті з якою людина навчиться будувати здорові стосунки в тому чи іншому аспекті свого життя. Коли ми отримуємо підтримку, пропрацьовуємо свою психологічну складову, знайомимося з собою справжнім, змінюється весь наш внутрішній світ, ми його пізнаємо і вчимося із ним бути. А коли ти навчишся бути з собою – тобі стане легше й простіше бути з усім світом. Бо твій світ і є твоє відображення!