Волонтери-пенсіонери. Як подружжя Паламарчуків з Івано-Франківська допомагає українським військовим
01 Січня, 11:00
Поділитись статтею
Подружжя пенсіонерів Паламарчуків з Івано-Франківська допомагає військовим. Тетяна і Володимир передають бійцям консервацію і власноруч приготовані страви. Варять, печуть, консервують і фасують те, що підготували у себе вдома. У їхній невеличкій квартирі — все під рукою: скляні банки, пластикові контейнери та відерця.
Як Паламарчуки налагодили волонтерський процес, повідомляє Суспільне.
Серед тих страв, які пенсіонери-волонтери готують для військових, — парові вареники. Це — кулінарна візитівка Тетяни. Через це у волонтерському середовищі вона отримала псевдонім Вареник. Тепер інакше, як Тетяна Вареник, жінка себе й не називає.
“Все почалося з Києва. Я там раніше проживала. Коли волонтери передавали передачі хлопцям на передову з музею Гончара, де плели сітки, чи з інших місць, то я туди приносила свої вареники. То, як мене хтось шукав, казали: “Ото та Тетяна, яка вареники робить?” А я відповідала: “Що ви церемонитеся? Називайте мене Вареник!” Отак і пішло з легкої руки”, — розповіла волонтерка.
Вареники Тетяни відрізняються від тих, які роблять на Івано-Франківщині, і за формою (мають вигляд пирогів), і за розміром (значно більші), і за тістом. Його господиня замішує на сироватці.
“Беремо сироватку на базарі. Добре, щоб вона була з домашнього молока. Сода, сіль. Тісто замішую, щоб воно не було туге. Начинки напихаю багато: з картоплі, капусти. Раніше брала також печінку. З нею виходили ситніші вареники. Але зараз, на жаль, ціни на неї “кусаються”, — говорить волонтерка.
Її чоловік Володимир бере на себе всі підготовчі роботи: займається доставкою овочів, чистить їх, натирає цибулю. Також господарює у гаражі, де зберігається все необхідне для приготування. Чоловік облаштував там полички, зробив обігрів.
Тетяна тішиться тим, що Володимир, з яким побралися три роки тому, — майстер на всі руки. А він вважає це звичними справами, як і своє з дружиною волонтерство у такий час.
“Хлопцям потрібна допомога. Дуже багато людей не звертають на це увагу, сидять у кафе, забавляються, наче для них і війни немає. Та замість того горнятка кави краще передали б 25-30 гривень волонтерам, якщо не можуть щось зробити самі. Можна було б дрон купити, бо ж люди гинуть”, — каже Володимир.
Його брат зараз воює на передовій. Племінник Тетяни — також у війську. Нещодавно він повернувся з піврічних танкових навчань, що проводилися у Німеччині. Тож подружжя добре знає про потреби військових.
На Різдво, окрім вареників, Паламарчуки передали на фронт кутю, горохове пюре, цвіклі та тістечка. За словами Тетяни, не змогли б це все готувати без допомоги інших. Представники різних волонтерських організацій дбають про те, щоб у пенсіонерів було борошно для вареників та овочі. З різних куточків України їм надсилають банки та кришки для консервації. Сусіди діляться з Паламарчуками каструлями. А якось разом з ними чистили перець.
“Передали з Чернівців 38 сіток болгарського перцю. Привезли додому, вивантажили на подвір’ї, біля берези. Я спочатку аж злякалася. Думала, що з цим буду робити. А потім пішла до однієї сусідки, до іншої. Вони зібралися і допомогли нам це все почистити. Тоді ми закрили 70 трилітрових банок перцю”, — розказала Тетяна.
Пенсіонери відправляють військовим не лише їжу. Володимир Паламарчук передав на фронт кілька поетичних збірок, які упорядковував. Чоловік зібрав вірші на воєнну тематику авторів з усієї України. Тож тепер бійців, про яких дбає подружжя, підтримуватимуть ще й поетичні рядки.
Поділитись статтею
