«На війні особливо розумієш силу віри»: історія помічника військового капелана з Прикарпаття

Андрій на псевдо «Дєк» — помічник військового капелана 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина.

Родом із села Яблуниця на Івано-Франківщині. До повномасштабного вторгнення працював будівельником, а у вільний час багато років прислуговував дяком у церкві. У лютому 2022 року добровільно став на захист України.

Свій військовий шлях Андрій розпочав кулеметником. Згодом виконував обов’язки із матеріального забезпечення роти, а нині допомагає військовому капелану бригади. Його служба — це не лише організація богослужінь, а й підтримка військовослужбовців, які потребують поради, розмови чи просто людської присутності у важкі моменти.

Найбільше Андрію запам’ятався один із перших бойових виходів. Після евакуації поранених він разом із побратимами повернувся на позиції. З незрозумілих для себе причин обрав найменше й найменш укріплене укриття. Незабаром до нього приєдналися й інші військові. Уже за кілька хвилин розпочався потужний ворожий обстріл — два великі бліндажі були повністю зруйновані, тоді як маленьке укриття, у якому перебували бійці, вціліло.

Саме тоді, згадує Андрій, він ще більше переконався у силі віри та Божої опіки.

Сьогодні «Дєк» упевнений: на передовій духовна підтримка інколи не менш важлива, ніж фізична допомога. Щира розмова, слова підтримки чи спільна молитва допомагають військовим знаходити сили й надалі виконувати свій обов’язок.

Звертаючись до українців, Андрій нагадує слова Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає».

Кожен сам обирає свій шлях. Але саме сьогодні, коли триває боротьба за свободу й незалежність України, єдність, віра та готовність захищати свою державу залишаються нашою найбільшою силою.

✍️ Група комунікацій Івано-Франківського обласного ТЦК та СП