Місто традицій: як плине час в Івано-Франківську

Зустрітися з time-коучем, бізнес-тренером, автором та керівником проектів “Гурмани Часу” і #времягорода Анастасією Спіциною домовилися біля міської ратуші. Символічно – під великим годинником, який безупинно сповіщає про швидкоплинність хвилин, годин, днів… та життя, зрештою.

Дивлячись на неї, відразу розумієш доцільність фрази: “Зроби хобі своєю роботою – і ти не будеш працювати жодного дня”. Позитивна, енергійна, усміхнена, закохана у час та все, що з ним пов’язане. У неї чітко розплановані години в добі, прописані цілі, розставлені пріоритети. Цього Анастасія Спіцина навчає й інших, індивідуально визначає рецепт, як помиритися з часом і використовувати його максимально ефективно.

Пристрасть до часу

Анастасія – автор кількох проектів. Один із них, “Гурмани Часу”, допомагає людям побудувати своє життя так, щоб отримувати від нього задоволення, почуватися щасливо і гармонійно. Оскільки інструменти, описані в книгах з time-менеджменту, підходять не всім, тренер розробляє індивідуальну систему: комусь потрібно навчитися плануванню і дисциплінувати себе, а декому — виробити вміння відпочивати.

Щоб підібрати індивідуальний сценарій, фахівець аналізує кожну конкретну ситуацію, крім того, враховує особливості кожної людини, її сутність, адже усі люди різні, з різними характерами. Якщо хтось не може всидіти на місці, йому необхідно діяти й реалізувати всі рішення дуже швидко, то для іншого такий темп неприпустимий. Тому для кожного й індивідуальна модель.

Я проводжу тренінги, семінари, навчання в бізнес-школі. Таким чином я ділюся своєю пристрастю до часу, адже час для мене – постійний об’єкт досліджень. Час є всередині, час є ззовні, і від кожного залежить те, наскільки ефективно він розпорядиться таким цінним ресурсом, якого і справді дуже обмежена кількість, — розповідає Анастасія Спіцина.

Джерело позитиву

Коли робота є джерелом радості, щастя, енергії — вона дає більше, ніж забирає. Крім того, важливий баланс. Якщо людина працює напружено, у неї повинен бути час для відпочинку та розслаблення.

Я чітко розумію, що, перебуваючи в нересурсному стані, корисною людям бути не зможу. А з ними пов’язана вся моя робота, — зауважує коуч.

Жінка не лише допомагає людям налагодити стосунки з часом, вона пише статті та блоги, веде активне життя у соціальних мережах, через які ділиться інформацією про час. Крім того, Анастасія — дуже творча людина, свій потенціал реалізує на полотнах, малює час і все, пов’язане з ним. Її роботи були виставлені в Копенгагені, частина з них залишилася в Європі. А найцінніша для авторки картина поїхала в Каліфорнію і нині прикрашає кабінет відомого в світі психолога.

Час міста

Та цього разу Анастасія приїхала в Івано-Франківськ заради іншого свого проекту — #времягорода. Як зізнається блогерка, вона дуже любить подорожувати і називає себе людиною дороги. Їй довелося жити в чотирьох країнах і змінити 12 міст. Десять років жінка живе в Україні, багато подорожує.

Зазвичай виходить так, що місто ти просто пробігаєш: відпрацювала, поїла, пройшлася центральною вулицею – і на потяг. При цьому в нього ти не занурюєшся, не розумієш, що в ньому відбувається. Мені стало цікаво, як і чим живуть українські міста, виникло бажання з ними познайомитися, зустрітися з жителями, побачити країну зсередини, — пригадує Анастасія.

Нині часто говоримо про відмінності, адже ми всі дуже різні, в кожному місті є свої культурні, національні, історичні особливості. Та водночас ми об’єднані одним простором, кордонами країни і часом, в якому живемо. Щоб зрозуміти все це глибше, у кожному місті Анастасія зустрічається з археологами, істориками, науковцями. Як визначає авторка, вона вимірює час у містах України. Загалом їх 24, Івано-Франківськ – дев’яте. І останнє в 2017 році.

Я не випадково закінчила своє дослідження міст у 2017 році в Івано-Франківську. У лютому я була тут, зустрічалася з переселенцями зі сходу України, вивчала, як вони відпустили минуле, бачать майбутнє – розпочали життя з нуля. Ідея про вивчення часу в містах була до цього, я її виношувала. Та основний імпульс отримала саме в Івано-Франківську, зрозуміла, як я це зроблю. Тому вдячна цьому місту, — зауважує блогерка.

Проект розпочався у квітні 2017 року. В одних містах Анастасія проводить 90 годин, в інших – 120, середній показник – 100 годин на те, щоб побачити, відчути, зрозуміти, полюбити місто. А потім про нього написати у своєму блозі.

Через такі дослідження часу Анастасія допомагає мешканцям побачити їхні міста під іншим кутом. Зазначає, що люди починають ставитися до міст із більшим розумінням.

А ще завдяки такому проекту буде створена доступна інформація для українських та іноземних туристів, водночас відбувається формування такого собі бренду України за її межами. А також результати досліджень часу будуть презентовані на кількох міжнародних конференціях, що дозволить іноземцям по-іншому побачити Україну.

Погляд у майбутнє

За цей час Анастасія Спіцина побувала в багатьох містах і в своїх блогах розповіла про Львів, Тернопіль, Чернігів та деякі інші. За її спостереженнями, не всі українські міста розвиваються однаково, далеко не всі прогресивні.

Мешканці багатьох міст дуже сконцентровані на виживанні, уся їхня увага зосереджена саме на тому, як більше заробити. З одного боку, це добре, каже авторка. Проте це сильно звужує горизонт планування, люди проектують своє життя від зарплати до зарплати, на місяць чи два. А від горизонту планування залежить усе. Якщо людина розслаблена, щаслива, вона бачить життя далі, а не просто те, що буде через місяць, – вона розуміє, до чого іде, як саме це можливо. І усвідомлює, що хоче жити в місті, вкладати в нього, адже тут будуть жити її діти.

Ми зараз виживаємо, нам би поїсти, з’їздити в Європу або виїхати з України взагалі. Це все кроки на один хід. Але в містах з’являються люди, які починають дивитися в майбутнє. Це молодь, активісти, які самі хочуть жити в місті, а не виїжджати кудись, відтак і розвивають цю територію. Питання лише в тому, наскільки їм вистачить сил та ентузіазму, — ділиться Анастасія Спіцина.

Активісти часто зіштовхуються з опором тих, хто дивиться в минуле. Одні хочуть, щоб не було гірше, другі вважають, що треба зараз якось давати собі раду. Мало хто дивиться в майбутнє. Проте що вищим буде відсоток агентів змін, то більше шансів матимуть українські міста, щоб розвиватися і ставати кращими.

М’яке місто

Івано-Франківськ – дуже м’яке місто, зазначає блогерка. Тут м’які комунікації, м’які стосунки між людьми, які вітають одне одного, розпитують про сім’ю, справи, роботу, бажають доброго здоров’я, вдалого дня. У місті дотримуються традицій, правил, люди ходять до церкви. Це також характеризує відносини з часом, адже зберігаються звичаї, дух минулого, культура. Водночас тут впроваджуються і дуже цікаві новації.

Говорять про те, що за останні п’ять років місто сильно змінилося, ожило. Багато ваших проектів лунають на цілу Україну. Наприклад, “Urban Space 100”. Це те, що прославляє Франківськ. Також у місті відчувається творчий дух, тут є сприятлива для творчості атмосфера і на це є час, — каже Анастасія.

Івано-Франківськ — місто, в якому не поспішають, але всюди встигають. Усе тут розміщене в центрі, компактно, а на дорогу люди не витрачають багато часу, відтак у них є нагода роззирнутися довкола. Тут є можливість не просто пробігати життя, а проживати його. А ще в місті проводять багато освітніх заходів, тренінгів, семінарів. Це також позитивна тенденція.

У центрі Івано-Франківська виникає відчуття, що ти потрапив у Європу. Архітектура, двори, настрій людей — усе створює відповідну атмосферу. Тож для того, щоб зануритися в європейську культуру, можна не їхати далеко, а добратися до Івано-Франківська.

P.S.

А ще в тренера з time-менеджменту ми попросили поділитися універсальним секретом — пігулкою, яка допоможе кожному знайти спільну мову з часом.

На думку Анастасії, щоб почуватися щасливим, слід взяти відповідальність за власне життя і час, який ми проживаємо. Усе залежить від нас: де ми живемо, з ким, як, яку роботу робимо, яких цілей досягаємо. Повинно бути розуміння того, що ти сам — творець свого життя, а не країна, влада або чиновники, чоловік чи діти. Це перший крок, і до нього прийти найважче, ділиться тренер.

Наступний етап – важливо зрозуміти, як розпоряджатися тим часом, у якому живеш. Багато сучасних людей живуть у форматі “щурячих перегонів”. Забувають про себе, про задоволення в нинішньому часі, думаючи про майбутнє, мовляв, вони будуть щасливі, коли зароблять на машину, квартиру тощо. Інша категорія не спішить нікуди, ні до чого не прагне, нічого не робить для майбутнього — отримує задоволення від теперішнього. Є й ті, які надзвичайно велику увагу приділяють минулому і кажуть, що нічого не можна змінити. Але суть у тому, щоб навчитися жити теперішнім, знаючи, для чого ти це робиш, до якого майбутнього прагнеш.

Анастасія радить планувати своє життя. А ще – знайти головну пристрасть, найбільший інтерес – і тоді все, що відбуватиметься, сприятиме втіленню планів і мрій у реальність. А також рекомендує займатися творчістю, яка робить життя яскравішим.

Автор: Ірина ФЕДОЛЯК

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 14

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.