Скалічені людські долі: де знайти порятунок

У Містечку Милосердя Святого Миколая, що в Крихівцях, уже багато років творяться дива і рятуються скалічені людські долі. Сестри-монахині створили там справжній прихисток любові для знедолених матерів і дітей.

Звикають довіряти Богові

Усе почалося понад 14 років тому в приміському селі Крихівці, у жіночому монастирі УГКЦ Згромадження Воплоченого Слова. Волонтер місцевого інтернату попросив допомоги – аби монахині приходили працювати з дітьми. А одного дня сестрам розповіли про вихованку інтернату, яка завагітніла, але не хоче робити аборт. Дівчині дозволили оселитися в монастирі.

«Звісно, те рішення далося нам нелегко, – пригадує настоятелька Містечка Милосердя Святого Миколая, сестра Марія Неустанної Помочі. – Але маємо пам’ятати, що завжди найважливіше – це милосердя. І не має значення, що скажуть люди. Врятувати нове життя і материнство – ось що було по-справжньому цінним».

Молода мама з синочком мешкали в окремій кімнаті, куди незабаром підселили ще двох матерів, котрі теж опинилися в складній життєвій ситуації.

«Впевненість у завтрашньому дні дає людині внутрішній спокій, – каже монахиня. – Та й атмосфера в монастирі сприяла умиротворенню молодих мам. Маленьких діточок брали на руки і йшли на Літургію. Жінки починали змінюватися. Вони нарешті почувалися гідними. Так діє Божа ласка».

Оскільки людей, що потребували милосердя, з часом ставало все більше і більше, сестри на кошти доброчинців придбали окремий будинок, також у Крихівцях, і саме він тепер відомий на всю Україну як Дім Милосердя Святого Миколая.

«Сестри дуже молилися до святого Йосифа про допомогу в отриманні необхідних коштів, – продовжує настоятелька. – Він так і залишився нашим покровителем. Й досі у нашому домі щовечора всі: і монахині, і діти – моляться до святого Йосифа. І завжди отримуємо те, що потрібно. Ще ніколи нічого не бракувало. Одного разу взимку діти дуже захотіли яблук, але ми не мали. Малеча дуже засмутилася, проте сестри сказали покласти одне яблучко біля святого Йосифа і помолитися до нього. Малюки так і зробили. Наступного ж ранку доброчинці привезли нам ящик яблук. Побачивши такі дива, діти звикають довіряти Богові. А якось діти цілий місяць молилися разом із сестрами, аби Господь подарував авто, яке тоді дуже потрібне було для потреб Містечка. Рівно через три місяці за допомогою однієї із благодійних організацій ми отримали машину. Діти були вражені – якою потужною силою володіє щира молитва. Всевишній завжди провадить – як у малих речах, так і у великих. А тим паче, у добрій справі».

Понад 300 дітей

25 жовтня 2004 року чотири сестри-монахині чернечого Згромадження Воплоченого Слова перейшли жити в новий дім на вул. Вербовій, 8 у Крихівцях. Його треба було переоблаштувати, провести ремонт, з гаража зробили велику їдальню.

Разом із сестрами першими мешканцями Дому Милосердя Святого Миколая стали три старші неповносправні жінки, дівчатка-школярки з неблагополучних сімей і три молоді мами, вихованки інтернату, які завдяки допомозі сестер врятували своїх дітей, не зробивши аборту.

Згодом почали приходити інші матері, які потребували допомоги. Дім мусили добудувати, адже бракувало місця. Спершу монахиням навіть не вистачало їжі для всіх, ходили на базар просити продукти. А потім, коли пішов розголос про Містечко, люди самі телефонували і питали, що треба, або просто привозили.

За 14 років існування у цьому домі отримали допомогу понад 300 дітей. Найперше монахині працювали з їхніми матерями – аби ті покинули шкідливі звички, глянули на світ по-новому, пояснювали їм, що таке материнство, навчали правилам елементарної турботи про дитину. Дуже часто це були молоді матері, які просто не мали де жити, бо самі виховувалися в інтернаті. Були й дівчата з благополучних сімей, які завагітніли, але боялися про все розповісти вдома. Монахині багато розмовляли з ними, а потім усі разом їхали до їхніх батьків. Як правило, такі важкі зустрічі закінчувалися сльозами, прощенням і обіймами.

Взагалі різні ситуації траплялися. Декотрі одинокі матері, які жили в селі, взимку просто не мали чим заплатити комунальні послуги, бідолахам відрізали газ. Мусили кудись подітися, аби не вмерти від холоду-голоду.

Така їхня місія

Наразі в Домі Милосердя мешкають 35 дітей, і це дуже багато. Найстаршій – 18 років, а наймолодшій – 2.

Тут монахині, як багатодітні мами. Хоча не скаржаться. Кажуть, така їхня місія. Сестри роблять усе, що й мами для своїх дітей: дають їсти, одягають, купають, моляться разом, допомагають з уроками, возять у музичну школу та на різні гуртки, перебувають з ними у лікарні, доглядають немовлят удень та вночі… Словом, прагнуть дати дітям опіку та любов, якої ті позбавлені з різних причин.

Крім того, на сестер покладена вся адміністративна та фінансова відповідальність у домі, щоденна організація руху такої великої спільноти.

Тут не обмежують терміну перебування, особливо дівчаток, адже монастир жіночий. Хлопці можуть мешкати до підліткового віку – далі повертаються до своїх батьків чи родичів, які переважно є у кожного з них. Приймають у Містечку Милосердя також сиріт – їх із часом усиновлюють родини під контролем соціальних служб.

У 2011 році з’явилася філія Містечка Милосердя в селі Горохолина Богородчанського району, де під опікою Згромадження Воплоченого Слова мешкають одинокі матері з дітьми, а також вагітні дівчата, які чекають народження малят.

Автор: Наталя МОСТОВА

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 18.

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.