Реформа довіри та відповідальності 

Реформи в Україні стали способом життя для багатьох. Часто це набір інструментів, якими кожна нова влада намагається змінити державу. Оскільки після Революції Гідності українські політики взялися за капітальний ремонт країни, то п’ять років суспільство спостерігає, як демонтують стару систему і формують нову, як скасовують старі інституції, приймають нові закони, призначають і звільняють міністрів. Процес вартий уваги, але люди вимагають результату і кращого життя.  Реальні зміни очевидні, де є успіх – там є ефект. Реформа, яка по-особливому цікава і важлива для кожного громадянина України, – це  створення патрульної поліції. Процес перевтілення поганого міліціонера в доброго поліцейського відбувся. Та як буде далі – стане це стабільною реальністю чи залишиться казковою мікрореформою?

Люди повірили

Не міліція, а поліція, не страх, а довіра, не покарання, а попередження і відповідальність – з такими цінностями в 2015 році стартувала реформа поліції в Україні. Патрульні стали новим, здоровим сегментом правоохоронної системи, який формувався прозоро, відкрито, на умовах здорової конкуренції. Успішний приклад руйнування системи зсередини, незважаючи на опір та перешкоди. Люди повірили, що поліцейський може бути чесним і добрим, що це не герой американського фільму, а реальна  людина.

То як просувається реформа сьогодні? За три роки нову поліцію звинуватили в усіх гріхах правоохоронної системи. Зауважимо, часто без вагомих на це підстав. Адже патрульний дбає про порядок і безпеку, а вироки порушникам і злочинцям виносять судді. Натомість в очах людей поліцейський може все. Ніхто не хоче розбиратися в деталях. Злочинці повинні сидіти в тюрмах – з такою вимогою закінчився Майдан, тому люди чекають справедливих покарань.

Три роки тому дві сотні поліцейських перед прикарпатською громадою склали присягу, тоді на одне місце претендувало 27 кандидатів. Великий запит на роботу в новій патрульній поліції згасила тільки відкрита конкуренція серед кандидатів. У результаті 208 найкращих патрульних  розпочали роботу. Сьогодні ситуація дещо інша. Дефіцит працівників, який спостерігається на ринку праці України, відчутний і в патрульній поліції. Набір на службу проводять постійно, кожен може спробувати стати поліцейським, держава забезпечує навчання, проживання і навіть певні виплати, проте охочих обмаль.

Чому така протилежна тенденція закріпилася після трьох років реформи? Як розповідає начальник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Володимир Голубош, не всі масово звільняються. Декотрі йдуть просто на підвищення, в інші підрозділи. «Патрульна поліція – це перша сходинка в кар’єрі поліцейського, люди працюють 2-3 роки, здобувають мінімальний досвід і далі пробують себе в оперативних підрозділах, карному розшуку, управлінні захисту економіки, де є можливість продовжувати кар’єру, – каже Голубош. – Наприклад, наш заступник командира батальйону став начальником відділу поліції у Тлумачі. Це означає, що люди розвиваються».

Якщо проаналізувати трирічну реформу детально і в цифрах, то ситуація в місті складалася так:

у 2016 році – звільнено 8, зі служби в поліції – 5, переведено до інших органів Національної поліції – 3;

у 2017 році – звільнено 40, зі служби в поліції – 26, переведено до інших органів Національної поліції – 14;

у 2018 році – звільнено 53, зі служби в поліції – 35, переведено до інших органів Національної поліції – 18;

у січні 2019 року – звільнено 7, зі служби в поліції – 3, переведено до інших органів Національної поліції зі служби в поліції – 4.

Як бачимо, зростає кількість звільнених, але й справді, на підтвердження слів начальника Нацполіції, серед них чимало і тих, які переводяться в інші підрозділи. Зі слів самих працівників патрульної поліції, основна причина звільнення – це низька заробітна плата.

Найгірше – незахищеність

Мар’ян Сербін із Калуша звільнився зі служби у травні 2017 року. Причина цього не одна. Проте головна – низька заробітна плата (на руки він отримував 8100 грн). Каже, з таким об’ємом роботи і професійними ризиками зарплата повинна бути 25 000 гривень.

Не міліція, а поліція, не страх, а довіра, не покарання, а попередження і відповідальність – з такими цінностями в 2015 році стартувала реформа

«Виконання обов’язків патрульного вимагає дуже багато зусиль. Я з Калуша, і мені, аби встигнути на роботу, потрібно було о 5 ранку вставати, прасувати, добре поснідати, бо патрульний не забезпечується харчуванням, добратися до Івано-Франківська і на 8 годину бути на службі, і так до 20-ї, – розповідає колишній поліцейський. – Інколи служба могла затягнутися через терміновий виклик, затримання та медосвідчення п’яного водія. Одного разу так тривало до першої ночі».

Коли приїжджаєш додому, відіспишся шість годин – і наче маєш вихідний, але й не зовсім. Як продовжує Мар’ян Сербін, знову треба йти, бо тренінги, стрільбища, охорона громадського порядку, супровід публічних осіб. У результаті, за місяць всього лише 2-3 повноцінні вихідні.

Проте він визнає, що навіть з такими умовами можна було б змиритися, бо ж люди живуть і на меншу заробітну плату. Найгірше для Мар’яна – це незахищеність поліцейського. «Працюєш, ходиш в суди, бо на тебе скаржаться ті, кого затримуєш. Тебе то звільняють, то поновлюють. Морально і психологічно це виснажує. Хочеться бути захищеним і нормально виконувати роботу», – акцентує екс-поліцейський.

Після звільнення Мар’ян поновився на попередній роботі (ДП «Калуська ТЕЦ»), втім планує їхати працювати за кордон.

Володимир Голубош погоджується з тим, що це проблема, але додає, що ситуація змінюється на краще: «Минулого року всі патрульні очікували  підвищення заробітної плати. З нового року, тобто у 2019, всім поліцейським в Україні підняли зарплату. Те, чого сподівались, виправдовується. Було б гірше, якби нічого не відбулося».

Він додає, що Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков анонсував старт програми, за якою поліцейські зможуть придбати квартири в лізинг. У кожному управлінні створена окрема посада, на якій людина займається підготовкою та збором документів для осіб, що хочуть отримати житло в лізинг.

Крім того, наголошує, патрульні можуть користуватися соціальною інфраструктурою Міністерства внутрішніх справ: поліклініками, лікарнями, санаторіями, дитячими садочками. Більшість цих об’єктів – спадок ще з Радянського Союзу, їхній стан не найкращий, тому зрозуміло, що якщо орієнтуватися на міжнародну практику, то є до чого прагнути і в чому вдосконалюватися. Та якісна соціальна політика залежить від економічної ситуації в державі. Бідна держава – низькі соціальні стандарти.

Матеріальне забезпечення

Не менш важливим питанням є матеріальне забезпечення роботи патрульної поліції. Комфортні автомобілі, нова форма – це далеко не всі витрати, які потрібно закрити, щоб забезпечити повноцінне функціонування служби. Керівництво місцевої патрульної поліції стверджує, що фінансування достатнє. Навіть незважаючи на те, що патрульна поліція не є юридичною особою і процес отримання коштів супроводжується бюрократичними процедурами, основні статті витрат закриваються на центральному рівні.

Коли приїжджаєш додому, відіспишся і наче маєш вихідний, але й не зовсім. Знову треба йти, бо тренінги, стрільбища, охорона громадського порядку, супровід публічних осіб

Але не все так гладко, є і скарги від самих патрульних. Наприклад, нещодавно поліцейські поскаржилися на те, що змушені самі мити службові автомобілі. З такою проблемою звернулися до центрального керівництва і, відповідно, не зовсім знайшли порозуміння із місцевим управлінням, яке за фактом скандалу проінформувало патрульних про те, що на цю послугу проводяться тендери і є салон, який повинен обслуговувати автомобілі…

Реформа продовжується

Незважаючи на виклики, з якими стикаються патрульні, реформа продовжується, реалізовуються нові проекти. Так, в 2019 році в усіх школах Івано-Франківська, а частково і в області розпочали роботу  шкільні офіцери. Беручи до уваги, що в Україні гострою є проблема булінгу, серед школярів розповсюджуються легкі наркотики, шкільні поліцейські допомагають вирішувати ці щоденні питання. У цьому напрямку патрульна поліція тісно співпрацює з інститутами громадянського суспільства. Спільно організовують літні табори для дітей, де проводять просвітницькі заходи.

Не менш важливим досягненням у роботі поліції є створення окремого підрозділу ТОР – групи тактико-оперативного реагування. Працівники спецпідрозділу проходять навчання з американськими та канадськими поліцейськими, і їхня основна робота направлена на важкі виклики: розбій, масові бійки тощо.

Велику увагу патрульна поліція приділяє законодавчим ініціативам. Що це означає? Часто слабке і недосконале законодавство фактично нівелює всю роботу патрульних. Протоколи, які складають поліцейські, масово оскаржують у судах. Наприклад, водії, які грубо порушують правила дорожнього руху і сідають п’яні за кермо, в більшості випадків не несуть за це жодної відповідальності.

Так, у 2018 році в Івано-Франківську за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено 1015 протоколів. Всі були направлені в суд. Суд розглянув 777, з них закрито 278, що становить 35,8%.

Основна причина закриття:

90 справ – на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення);

186 справ – на підставі п. 7 (закінчення строків розгляду);

1 справа – на підставі ст. 21 КУпАП (передано на розгляд трудового колективу);

1 справа – на підставі ст. 22 (малозначність).

Виходить, що левову частку справ закривають у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачених строків.

Начальник управління Володимир Голубош зазначає, що скасувати протокол дуже просто і це недоліки законодавства. Проте скоро будуть зміни. «Насправді, коли збільшився штраф за ст. 130 з 3400 до 10 200 грн,  вже два роки пройшло. Ми очікували зменшення кількості нетверезих водіїв за кермом, але ситуація не змінилася. Розуміємо, що людей цифра 10 200 не лякає, тому мусять відбутися зміни в законодавстві», – каже він.

Часто слабке і недосконале законодавство фактично нівелює всю роботу патрульних. Протоколи, які складають поліцейські, масово оскаржують у судах

Отже, реформа працює, можливо, робота патрульної поліції зараз не є вже такою яскравою, як на старті, але є люди, які добре виконують свою справу. Незважаючи ні на що, вони рятують життя громадян, оберігають дітей, дбають про порядок у місті, навчаються, роблять кар’єру.

Нині Івано-Франківськ патрулює 120 поліцейських, 20% працівників у штаті не вистачає, тому кожен співробітник на вагу золота. І саме ці люди тримають ядро реформи, не здаються. Їх критикують, а вони мовчки вдосконалюються, їх провокують, а вони впевнено працюють, вони, як і всі люди, помиляються. Та варто пам’ятати, що будь-яка реформа передбачає зміни не тільки в системі, а й у свідомості людей, тому її результат залежить від кожного з нас.

Автор: Наталія Сербин

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 25

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.