Рідкісне коштує дорого

Уляна Пилипець

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну колекціонування предметів, пов’язаних з війною, набуло значної популярності серед багатьох наших співвітчизників. Всі усвідомлюють, що наша держава переживає історичні часи, тож речі, в яких вони будуть зафіксовані, ставатимуть все ціннішими. Багато хто став затятим збирачем через бажання підтримати ЗСУ чи виявити спротив окупантам в такий креативний спосіб. Хай які були б причини – колекціонування зараз в тренді. Яскравий тому приклад – ажіотаж навколо марок на тему війни, які випустила минулого року Укрпошта.

Тисячі прикарпатців записувалися у чергу і стояли в ній від ранку до вечора, аби придбати першу марку серії. Укрпошта не зупиняється, вона продовжує випускати нові марки із іншими зображеннями. Хтось обмежився придбанням одного-двох екземплярів, а хтось з нетерпінням очікує і купує кожну.

Та не тільки марки на тему війни почали колекціонувати українці з початком вторгнення. Є й дорожчі забаганки – наприклад, монети. Або дешевші та простіші – скажімо, мерч. Якщо увесь тематичний мерч не скупиш, тут кожен вибирає те, що подобається, то з марками і монетами, які лімітовані, все значно цікавіше. Чим цікавляться зараз івано-франківські колекціонери, розповідаємо в матеріалі.

Марки стали сувенірами

Франківець Богдан Досюк називає себе колекціонером-любителем. Ще в дитинстві родич подарував Богданові колекцію марок. Хлопець зберігав її вдома, а з часом про неї забув. У 2018 році, коли випустили марку до 50-річчя співака Кузьми Скрябіна, він згадав про своє дитяче хобі. Тоді друзі з Києва надіслали франківцю конверт із марками зі спецпогашенням, а зі Львова – лист із шістьма марками.

«Я їх поскладав і знову залишив цю справу, а вже з виходом марок на воєнну тематику від Укрпошти відновив колекціонування. На жаль, не маю марки «Русскій воєнний корабль іді, …!», але усі інші збираю», – розповідає чоловік.

Додає, що на це хобі потрібно достатньо грошей. Зустрічав на аукціоні, що за марку, листівку і конверт «Херсон – це Україна» пропонували орієнтовно 400 гривень, тоді як він придбав п’ять таких комплектів за 480 гривень. Різниця суттєва.

Це пов’язано, продовжує Богдан, з популярністю усіх марок. Багато хто купує їх як сувенір, а не для колекції.

«На мою думку, популярними вони стали завдяки колекціонерам, а вже інші підтягнулись до них, і вийшов так званий ефект доміно. Мало хто погашає марки спеціальним штемпелем, а це вкрай важливо для повноти колекції. Деякі колекціонери ставлять собі за мету придбати листи марок, які погашені у кожній області України. Вартість таких марок на аукціонах варіюється від 19 до 20 тисяч гривень, а спецпогашена в усіх областях марка «Русскій воєнний корабль, іді…!» подекуди сягає й тисячі доларів, а це дуже дорого. Я не готовий платити таку суму», – каже Богдан Досюк. 

Марки серії «Щедрик», погашені у Києві, Досюку вдалося придбати на аукціоні. Ділиться, що ті марки, яких не вистачало до збірки, обмінював в інших колекціонерів, а щоб не залишитись без екземплярів, купував на пошті одразу декілька.

«Шкода, що Укрпошта не випустила календар виходу марок, скажімо, як НБУ зробив календар виходу монет на рік. Це дуже зручно. Сподіваюсь, його таки розроблять», – зітхає франківець.

Обміняв і пошкодував

Посеред невеличкого робочого офісу франківця Яреми Тимківа, філателіста з понад 50-річним стажем, стоїть стіл, на якому він зберігає найцінніше – колекцію марок, датованих 1918 роком, декілька марок радянського союзу, а також марки, випущені вже у незалежній Україні.

Розгортаючи альбом, чоловік розповідає, що першу марку побачив, коли вчився у третьому класі, на відділенні пошти у Марківцях. Тоді він просив продати йому кольорові закордонні марки, а не однотипні, як у радянському союзі. Яремі пощастило – марки йому працівники пошти все ж погодились видавати. Так і розпочалась 50-річна історія колекціонування Яреми Тимківа.

«Пригадую, як родич з Польщі привіз мені, 15-річному юнакові, рідкісну колекцію марок. У 1940-х роках ОУН в Австрії видала марки – без назви і без номіналу. По дурості виміняв їх згодом, а вони виявились вкрай унікальними. Досі шкодую», – ділиться франківець.

Так і поповнював збірки – обміном та покупками екземплярів в інших філателістів. До речі, з колекцією радянських марок чоловік назавжди попрощався у 1989 році – продав філателісту з Києва. А вже з проголошенням незалежності нашої держави розпочав нову колекцію – «Україна».

Пан Ярема, гортаючи сторінки альбому, розповідає, що кожного року купував марки і ретельно відстежував дату їх виходу. Та остаточно вирішив закінчити колекціонування цього року. 

«Коли Укрпошта почала випускати марки на тематику повномасштабного вторгнення, я теж намагався їх придбати, та через велику популярність мені не дістались марки «Херсон – це Україна» та «Щедрик», а продовжувати колекцію без певних екземплярів неправильно. На цьому я й поставив крапку», – розповідає філателіст. 

На запитання, яку максимальну суму готовий віддати за той чи інший екземпляр, відповідає, що це залежить від настрою і, звісно, від статків.

Треба зібрати усі

З початком повномасштабного вторгнення Національний банк України випустив низку нумізматичних новинок, присвячених подіям війни, військовим, містам України, які чинять героїчний опір окупантам. Так, у 2022 році Нацбанк випустив пам’ятні монети під назвами «В єдності – сила», «Ой у лузі червона калина». Також є й монети, присвячені Збройним силам України, зокрема «Військово-морські сили ЗСУ», «Сили спеціальних операцій ЗСУ», «Сили територіальної оборони ЗСУ». 

Поза увагою не залишилися й міста України, що мужньо стояли і стоять під час атак противника. Так, Нацбанк випустив пам’ятні медалі «Місто героїв – Херсон», «Місто героїв – Харків» і «Місто героїв – Маріуполь».

Збирач монет з Івано-Франківська пан Володимир  купує монети в інтернеті. 

«Я старатимусь купити усі монети, незалежно від того, яка буде вартість, адже якщо ти займаєшся колекціонуванням, то маєш зібрати усі», – переконаний Володимир Іванович. 

У грудні 2022 року НБУ випустив пам’ятну медаль «Київщина. Міста героїв: Буча, Гостомель, Ірпінь». У 2023 році планується вихід ще чотирьох, присвячених Волновасі, Охтирці, Чернігову, Миколаєву. 

Колекціонувати монети з недорогоцінних металів Володимир почав у 2006 році, коли влаштувався працювати в Івано-Франківське відділення банку «Хрещатик». Приміщення було маленьким, і кабінетів не всім вистачало, то разом із секретарем та комп’ютерником працював у коридорі. В один з робочих днів до банку прийшли люди придбати нові монети.

Франківця це зацікавило, тож вирішив й собі одну купити. Пригадує, це була монета «Пилкохвіст український» – із зображенням цвіркуна. Вихід наступних монет чоловік ретельно відстежував, купував, а деякі обмінював в інших нумізматів.

«Я також хотів свою колекцію поповнити монетами, які виходили до 2006 року, тому шукав в інтернеті на різноманітних платформах, запитував у нумізматів», – розповідає Володимир і додає, що розробив навіть спеціальний графік, коли виходить в продаж та чи інша монета.

Зберігає монети у спеціальних палетах, в кожній з них є отвори, які відповідають тому чи іншому розміру екземпляра. У середньому в кожній з таких палет вміщується від 20 до 30 монет.

Та після закриття відділення банку, продовжує Володимир, колекціонувати монети стало значно важче: охочих ставало більше, а монети продавали лише у відділенні НБУ на вулиці Грушевського. Доводилось займати чергу о шостій ранку, а інколи й о третій ночі.

«Згодом НБУ розробив онлайн-замовлення. О 9:00 ранку потрібно було зайти на сайт, оформити замовлення і очікувати підтвердження, опісля його забрати. Та почалось повномасштабне вторгнення – і НБУ перестав приймати заявки», – говорить колекціонер.

Згодом НБУ визначив банки-дилери. Але й не через усі їхні відділення можна придбати монети. Поки що, каже колекціонер, все купує через інтернет.