Картка франківця: добра ідея, спотворена політикою

Соціальна політика Івано-Франківської міської ради в основному зосереджена на підтримці літніх людей – власне, пенсіонерів. Очевидно, в цьому є певний політичний інтерес, адже, як показали останні вибори, пенсіонери – активні учасники виборчого процесу. Молодь дискутує у соціальних мережах, а бабусі й дідусі чемно йдуть на дільниці.

Концертами ситий не будеш

Для поважних жителів міста влада готова на все: веселі святкування в дворах, подарунки на Різдво та Великдень і неабияка увага кожному, хто зробив свій вибір на користь тих, які нині при владі.

Економічні труднощі – високі ціни, убогі пенсії, захмарні рахунки за комунальні послуги, які в Україні набули стабільного характеру, змушують владу креативити, бо самими лише концертами ситий не будеш. І тут досвід війни, зокрема волонтерів, став добрим прикладом для наслідування.

Ідея створення соціальних магазинів аж ніяк не нова. Часто вони є інструментом виборчого процесу і використовуються для непрямого підкупу виборців.

Із зародженням військового волонтерського руху в Україні реалізовано чимало соціальних проектів, які вражають винахідливістю і здатністю людей до самоорганізації. Один із доволі відомих – соціальна картка учасника АТО. Принцип допомоги ветерану полягав у тому, що різні представники бізнесу надають знижки на товари і послуги, волонтери адмініструють і забезпечують виготовлення карток, а ветеран і його родина мають можливість скористатися різними дисконтами – від продуктів харчування до медичних та юридичних послуг. Ідея свого часу набула великої популярності. Її авторами були представники Всеукраїнського об’єднання учасників АТО «Українці разом!»

Якщо звернутися до досвіду мирного життя – в різних містах України діють так звані місцеві картки (наприклад, картка киянина), які є фактично повноцінними банківськими картками, до яких підключені різні адміністративні, медичні, освітні, культурні послуги, в тому числі і пільги для соціально незахищених верств. Така картка може виконувати роль проїзного, з нею можна купити квиток у театр і навіть записатися на прийом до лікаря. Нічого особливого, адже сучасні електронні технології дають необмежені можливості.

Що ж таке картка іванофранківця?

Івано-франківська влада зрозуміла, що можна запозичити ідею, заохотити якимось чином бізнес та отримати політичні дивіденди. Автором ідеї виступив міський голова Руслан Марцінків, запевнивши всіх, що аналогів таких соціальних карток немає в Україні.

Враховуючи те, що соціальний проект є провладним, він отримав дещо іншу інтерпретацію, його адаптували до Законів України, впорядкували і затвердили єдину процедуру отримання карток (положення від 06.04.2017 р. № 216). Так, влада надала своє, доволі складне тлумачення соціальної картки. «Картка іванофранківця – іменна багатофункціональна електронна пластикова картка, яка є матеріальним носієм персональних даних її утримувача і підтримує додатки, пов’язані з наданням і обліком заходів соціальної підтримки та інших інформаційних сервісів і послуг». А якщо говорити простою мовою, то це пластикова картка, за якою можна отримати певні знижки на товари і послуги.

Зауважимо, що:

  • стати власником такої картки можуть тільки окремі категорії населення, тобто навіть не всі пенсіонери, яких зараз в Івано-Франківську близько 60 000;
  • влада не компенсовує учасникам соціального проекту (підприємцям) витрати за надані пільги, тільки затверджує рішенням Івано-Франківського виконавчого комітету відсоток дисконту;
  • на кожній картці вписане прізвище та ім’я мера міста, тому виходить, що це авторський соціальний проект;
  • картку іванофранківця можна отримати в департаменті соціальної політики. Тобто, влада виконує функцію посередника: збирає заявки і виготовляє картки.

Які ж вигоди можна отримати?

Першочергово влада використала можливості власних комунальних підприємств. Багато з них уже й так задіяні в пільговому процесі, адже левова частка пенсіонерів має субсидії і держава повертає мешканцям частину їх витрат. А там, де не повертає, влада надає знижки.

Зокрема, картка франківця дає 10% знижки на ритуальні послуги від комунального підприємства «Міська ритуальна служба».

На жаль, знижка не розповсюджується на товари (труна, одяг, хрест), а тільки на послуги. Загалом, при мінімальних витратах, маючи знижку, можна зекономити на похороні близько 300 грн.

Крім цього, прийнятим положенням передбачено безкоштовний проїзд у міському транспорті. Але ця пільга існує і без картки франківця.

Кіно і футбол точно не є пріоритетом для людей, які живуть від пенсії до пенсії.

Також більша частина соціальної відповідальності за проект покладена на бізнес. Кінотеатр «Люм’єр» обіцяє давати 50% знижку на квитки. Першочергово до проекту долучилися такі підприємства, як ПАТ «Івано-Франківська харчосмакова фабрика», ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат», ТОВ «Залізнична пекарня», ПАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат», ПАТ «Ласощі», ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів». Різниця в ціні коливатиметься від 5% до 20%. В основному це великі місцеві виробники, які традиційно добре співпрацюють з місцевою владою, та й для великого бізнесу завжди вигідно мати постійних покупців. А нещодавно, за словами начальника управління охорони здоров’я Марії Бойко, до них приєдналася мережа аптек «Іва-Фарм»: знижка на медикаменти становить 3-5% залежно від вартості товару.

Стара ідея в новому виконанні

Окрім того, в рамках проекту відкриті три соціальні магазини: на вул. Бельведерській, 53, Тролейбусній, 2-б і Симоненка, 6. Ідея створення соціальних магазинів аж ніяк не нова. Часто вони є інструментом виборчого процесу і використовуються для непрямого підкупу виборців. Серед місцевих політиків особливу пристрасть до соціальних магазинів має теперішній нардеп Юрій Соловей.

Вперше соціальні магазини з ініціативи Юрія Солов’я з’явилися у 2009 році, коли він балотувався на посаду мера міста, проект реалізовувався від громадської організації «Громадський форум», логотип і назва якої розміщені на теперішніх соціальних магазинах, створених уже Русланом Марцінківим. Напевне, співпраця між нардепом Солов’єм і чинним мером конвертувалася у спільну справу.

Влада запевняла, що власники карток зможуть отримати знижку на весь асортимент товарів у магазині, та де слова масні, там пироги пісні. У крамниці в очі одразу кидається перелік продуктів, які можна придбати за пільговою ціною, все решта – на загальних умовах.

Мабуть, бізнес таку ідею сприймає без захвату, а охочих надавати знижки не так багато. А от мешканцям, навпаки, ідея до вподоби, тож вони поспішають оформити картку.

Станом на початок вересня власниками карток стали 7000 іванофранківців. Серед них інваліди першої групи, пенсіонери, які отримують пенсію, нижчу від мінімального доходу, репресовані, ветерани ОУН, УПА та багатодітні сім’ї.

Отож, у підсумку маємо картку іванофранківця, яка передбачає кілька пільг: кіно, футбол, дешевше поховання і кілька товарів у трьох соціальних магазинах. Як для такого гучного проекту, то нічого особливого. Адже щодня у великих супермаркетах міста діють знижки на різні товари. Багато аптек і так охоче надають пільги пенсіонерам або ж мають свою дисконтну програму на придбання медикаментів. А кіно і футбол точно не є пріоритетом для людей, які живуть від пенсії до пенсії. Найбільша цінність картки хіба що у знижці на поховання. Але, на щастя, франківці користуються цими послугами рідко.

Тож бачимо, що соціальний проект має чимало недопрацювань. Наразі багато розголосу, а мало результату. Якщо порівняти з іншими містами, зокрема Києвом, то там соціальна картка передбачає цілу низку послуг і пільг. Наприклад, картку киянина можуть отримати всі зареєстровані у Києві. До переліку входить більшість послуг, необхідних для жителя столиці. Одне з останніх нововведень – запущено два нові проекти, які економлять час містян: запис до лікаря онлайн, електронна медична картка і електронний рецепт. Картка киянина навіть дає можливість голосувати за громадські ініціативи в рамках «Громадського бюджету». Власники таких карток, які є соціально незахищеними громадянами, мають доступ до всіх пільг, знижок, які надаються комунальними та приватними підприємствами, жодного обмеження та прив’язки до окремих соціальних магазинів немає.

Важко зрозуміти, що такого унікального хотіла зробити місцева влада Івано-Франківська. Схоже, що політика взяла гору, хороший і дуже потрібний соціальний проект перетворився на кишеньковий політичний піар. Як результат – більшість франківців залишилася ні з чим.

Автор: Наталія СЕРБИН

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 11

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.

Схожі записи:

Загрузка...
Loading...