Королівство щасливих

Данія впевнено очолює рейтинг країн із найвищим показником рівня щастя серед населення. За даними досліджень, проведених в Лестерському університеті Англії, данці – найщасливіші та найбезтурботніші люди у світі.

Така ситуація може видатися дивною для невеличкої скандинавської країни з доволі похмурим кліматом, не багатої на природні ресурси, територія якої розсипана на пів тисячі дрібних островів між Ютландією та Зеландією.

Однак данці почуваються щасливими в державі, яка дозволяє їм мати достаток, вищий від середнього, і почуватися захищеними та заможними громадянами.

Не випадково Данія лідирує у низці інших світових рейтингів – за якістю життя, здоров’я, освіти, захисту громадянських прав і свобод, рівності і процвітання.

Високий рівень життя данців зумовлений насамперед одним із найвищих у світі номінальним валовим внутрішнім продуктом (ВВП) на душу населення. При цьому частка промисловості у ВВП Данії становить понад 40%, а майже 60% (!) її промислової продукції експортується. Таким чином, данці ніби підтверджують тисячолітню купецьку славу своїх давніх предків, засновників торгової гавані – так перекладається назва столиці країни – Копенгагена.

Звичайно, нащадки вікінгів, які тисячу років тому прокладали через Київ шлях із варяг у греки (до речі, є припущення, що засновник князівської династії Київської Русі Рюрик походив із Ютландії, тобто фактично був данцем), торгують тепер зовсім іншим товаром. Насамперед данці славляться своїми ІТ-технологіями, які використовують у цілому світі.

Мабуть, найвідомішою є технологія Bluetooth (у перекладі з англійської – Синій зуб), яка походить від прізвиська середньовічного короля Данії Гаральда I Синьозубого. Цього монарха вважали майстром переговорів, який умів налагоджувати спілкування навіть між ворогуючими партіями, тому така назва цілком згодилася для технології, що дозволяє різним пристроям спілкуватися один з одним. З цієї ж причини у логотипі Bluetooth використані дві давні руни, які є ініціалами цього короля.

Ще одним знаменитим винаходом данців, який підкорив цілий світ, є дитячий конструктор Lego. До речі, його назва є скороченням від данської фрази «leg godt», що у перекладі значить «грайте добре».

Завдяки успішній міжнародній торгівлі у Данії спостерігається постійний великий профіцит у торговому балансі. Відповідно ця країна стоїть на першому місці в світі за обсягом зовнішньоторговельного обороту на душу населення.

Сталий економічний розвиток, якого вдалося досягти завдяки впровадженню інновацій, використанню високих технологій, складного і високотехнологічного машинобудування, високопродуктивного м’ясо-молочного агарного сектора, дозволив сформувати в Данії суспільство доволі заможних людей. Згідно зі звітом Nykredit, у середньому данець володіє статком 538 тисяч крон ($76 000). Причому ця цифра не є середнім арифметичним між прибутками мультимільйонерів та жебрацьким заробітком рядових працівників. Данія, окрім всього переліченого, також посідає одну з провідних позицій у рейтингу країн з найкращими показниками рівності доходів.

Тут усі заробляють багато, але однаково. Сприяє цьому податок на індивідуальний дохід, який є одним з найвищих у світі. Тобто, розмір заробітку у данців, звичайно, залежить від сфери діяльності та фахового рівня, але після відрахування пропорційного до отриманого доходу податку вони отримують приблизно однакову суму.

Сталий економічний розвиток, якого вдалося досягти завдяки інноваціям, високим технологіям, машинобудуванню, продуктивному агарному сектору, дозволив сформувати в Данії суспільство заможних людей

Окрім податків, із зарплати працівників також знімають заощадження на майбутню пенсію – в трудових контрактах у данців часто прописують розмір (переважно 5 відсотків) пенсійних відрахувань. Окрім того, автоматизована система списує із зарплатного рахунку оплату за комунальні послуги, навчання, курси і тому подібне. Саме тому зарплата на карточку тут приходить всім одночасно 1 числа кожного місяця, щоб забезпечити всі ці взаєморозрахунки.

Коштами, які відкладені «на пенсію», у Данії переважно займаються спеціальні фонди, які пропонують майбутнім пенсіонерам вкладати гроші в акції провідних світових компаній і у такий спосіб збільшувати розмір майбутньої пенсії. У цій країні прийнято бути фінансово грамотним і розбиратися в цінних паперах, багато данців грають на біржі, і загалом – тут уміють рахувати гроші.

Багато тутешніх побутових традицій сформувалися саме через необхідність зекономити на видатках. Скажімо, робочий день данців починається о 8 ранку, а закінчується о 16.00, оскільки більшість магазинів тут працює лише до 17-18.00, бо що довше працює магазин, то більше доведеться платити податків його власнику.

Так само не випадково улюблений транспортний засіб данців – велосипед, який у Копенгагені можна взяти напрокат безкоштовно, а в інших містах – за помірну ціну. Справа в тому, що купувати автомобіль тут невигідно через величезний податок на володіння цим видом транспорту – він тут один з найвищих у Європі й перевищує вартість автомобіля. Можна зменшити розмір податку, але для цього доведеться переобладнати своє легкове авто у вантажне.

Також через високий податок на нерухомість тут немає надзвичайно розкішних вілл та маєтків. Данці віддають перевагу скромнішому житлу. Хоча столиця країни Копенгаген вражає мандрівників пишною архітектурою.

«У Копенгагені архітектура або старовинна, але в добре збереженому стані, або повністю нова, але вишукана і не надмірна. Наприклад, біля давнього будинку спокійно може стояти новобудова в стилі хай-тек, але не свічка на 25 поверхів, а приблизно тих же розмірів, що й сусідні старовинні будинки. Високих будинків в Копенгагені я майже не зустрічав», – пригадував галичанин Володимир Прокопів, який нещодавно повернувся із поїздки у Данію.

Мабуть, найочевиднішим проявом високих технологій в Данії є метро в Копенгагені, яке обслуговує пасажирів без водіїв. Тутешні автобуси також мають цікаву особливість – вони можуть нахилятися вправо, тим самим полегшуючи посадку інвалідам і батькам з дітьми в колясках. Крім того, в транспорті є безкоштовний вай-фай: для того, щоб до нього підключитися, потрібно лише ввести свій ідентифікатор.

Попри загальну заможність у данців немає звички виставляти напоказ свої статки. Данці ходять в простих джинсах, їздять на велосипедах та недорогих авто, живуть у комфортних, але недорогих помешканнях. Навіть тамтешні королі й принци, ніби соромлячись свого аристократичного походження, намагаються поводитися якомога простіше.

«Дивує порівняна доступність резиденцій монаршої родини. Не всюди в Європі ви зможете стояти під вікнами будинку, де зараз перебуває принц або принцеса. При цьому сама будівля не оточена загонами поліції та охорони», – розповідав «МІСТОВІ» Володимир Прокопів.

Данія – конституційна монархія, де королева виконує роль голови держави, а уряд формується з парламенту, «фолкетингу», який складається зі 179 депутатів, які представляють різні округи: 4 з них обирають від Гренландії та Фарерських островів. Для формування уряду у Данії не потрібна парламентська більшість, політика країни заснована на компромісах різноманітних політичних партій. Цікаво, що данці мають специфічне почуття гумору і якось навіть обрали в парламент коміка-популіста, який обіцяв, зокрема, забезпечити постійний попутний вітер на велодоріжках.

Та в своїй більшості данська еліта завжди відрізнялася високою політичною відповідальністю перед своїми громадянами, незалежністю поведінки і рідкісним стратегічним мисленням. Для данців не характерний стадний інстинкт, як для мешканців багатьох інших країн ЄС, вони не сприймають того, що може нашкодити їхнім національним інтересам.

Яскравим прикладом такої незалежної позиції була історія, пов’язана із нацистською окупацією Данії під час Другої світової війни. Спершу король Крістіан Х відмовився виконувати розпорядження окупантів щодо спеціальних нашивок на одяг для місцевих євреїв, заявивши, що стане першим, хто носитиме жовту зірку Давида, а згодом, щоб врятувати місцевих євреїв, їх усіх за його наказом човнами переправили до нейтральної Швеції.

Так само незалежно Данія поводиться і в складі Євросоюзу, вступ до якого теж супроводжувався відстоюванням власних інтересів. Заявки на членство ця скандинавська країна подавала двічі разом з Великою Британією, Норвегією та Ірландією – у 1961 та 1967 роках. Однак в обох випадках президент Франції Шарль де Голль наклав вето на членство Великої Британії у ЄС, і Данія, не бажаючи вступати без Великої Британії, також залишилася поза Європейським Союзом. Лише у січні 1973 року разом з Великою Британією та Ірландією Данія стала членом ЄС.

Тут усі заробляють багато, але однаково. Сприяє цьому податок на індивідуальний дохід, який є одним з найвищих у світі

Ще одним показовим прикладом незалежної поведінки було голосування проти Маастрихтської угоди, що сприйнялося як затримання просування на шляху до єдиної Європи, на референдумі у 1992 році. Данія також проголосувала проти приєднання до європейської валюти євро на референдумі 2000 року. Ця країна досі не приєдналася до єврозони, відмовилася від єдиного європейського громадянства та участі в загальній системі безпеки.

Під час міграційного кризи, яка охопила ЄС, данці, замість приймати біженців, посилили імміграційне законодавство, різко скоротивши в’їзд іммігрантів в країну, незважаючи на жорстку критику з боку ЄС і правозахисників. Зрештою тут було законодавчо прийнято примусову асиміляцію, за якою до 2030 року всі прибулі в країну мають бути асимільовані та інтегровані у данське суспільство. До речі, поки іноземець у Данії не оволодіє доволі складною для вимови данською мовою, він не вважатиметься тут повністю своїм.

Зорієнтованість держави на забезпечення інтересів насамперед власних громадян має своє відображення навіть у ставленні в Данії до туристів.

«Попри велику кількість туристів Копенгаген не назвеш туристичним містом. Якихось вказівників до туристичних об’єктів я не зустрічав. Взагалі жодного. Тому без карти чи навігатора бажані об’єкти знайти буде складно. Помітно, що для данців важливішим є власний комфорт, аніж комфорт гостей міста. У Львові, наприклад, весь центр – це кафе та ресторани, в Копенгагені такого  нема. Натомість багато відпочинкових зон та коворкінгів», – розповідав Володимир Прокопів.

Оскільки погода в Данії далеко не курортна, – весь рік температура не перевищує +10-20 градусів, а літо від зими відрізняється лише тим, що дощ стає трохи теплішим, – туристи не їдуть сюди, щоб повалятися на пляжах. До речі, через брак сонця місцеві жителі не закривають вікна фіранками і тримають їх в ідеальній чистоті. Здається, навіть пам’ятник астроному Тихо Браге, біля якого полюбляють фотографуватися туристи, стоїть, підставивши обличчя променям неласкавого данського сонця.

Копенгаген справді можна назвати містом монументів. Пам’ятники тут на кожному кроці. Навіть дивно, що найпопулярнішим є пам’ятник Русалоньці

«Копенгаген справді можна назвати містом монументів. Пам’ятники тут на кожному кроці. Навіть дивно, що найпопулярнішим є пам’ятник Русалоньці», – зауважив Володимир Прокопів.

Окрім споглядання пам’ятників на постійному данському вітрі, туристам радять відвідати архітектурний ансамбль королівської резиденції Амалієнборг, Музей кораблів вікінгів, де демонструють торговельні й бойові судна, підняті археологами з дна фіорду Роскілде, а також нову Карлсберзьку гліптотеку – музей шедеврів скульптури та гліптики єгипетського, грецького, етруського й римського мистецтва, де зберігаються роботи французьких художників та скульпторів, а також картини данського золотого віку.

Не оминають туристи один із найвідоміших парків розваг у Європі «Тіволі», який був відкритий ще 1843 року і став праобразом для Діснейленду. Вечорами тут виблискують понад 100 тисяч електричних ліхтариків. Один з адреналінових атракціонів – звивиста й перекручена американська гірка «Демон».

Ще однією привабою Копенгагена є така собі «держава в державі» Християнія, яка має особливий напівлегальний статус. У 1970-х роках у покинутих військових казармах оселилася колонія хіпі зі своїми неформальними законами. На входах до цього кварталу лежать великі камені, які неодноразово забирав уряд, але які завжди повертали на місце жителі Християнії.

Тепер тут діє кілька артгалерей та концертних залів, працюють крамнички, де, крім екологічних продуктів, книжок та аудіодисків, можна придбати також заборонену в Данії марихуану. Щоправда, навесні цього року поліція провела рейд по тутешньому «ринку трави» і діяльність його на якийсь час була припинена. Окрім того, влада вирішила навести нарешті лад у оформленні власності щодо колишніх військових казарм. Мешканцям Християнії запропонували викупити нерухомість за заниженими цінами, ті ж приміщення, які залишаться без власника, муніципалітет здаватиме в оренду.

Чи відродиться після цього тут давнє життя у традиціях хіпі – невідомо. Але у Данії не люблять, коли одні щасливі люди заважають щастю інших.

Довідка

Данія в Євросоюзі зберегла власну валюту – крону, яка ділиться на 100 ере.

Курс данської крони до інших валют такий: за 100 данських крон треба заплатити 373,5 українських гривень, 15 доларів або 13,4 євро.
У Данії не передбачена плата за використання автомобільних доріг. Оплаті підлягає тільки проїзд мостами Storebæltsforbindelsen (міст Великий Бельт) і Øresundsbron (Ересуннський міст).

Міст Великий Бельт – підвісний міст протяжністю 18 км, який перетинає однойменну протоку і з’єднує острови Фюн і Зеландія. Вартість проїзду для легкових автомобілів завдовжки до 3 метрів становить 130 данських крон (18 євро), до 6 метрів – 245 крон (35 євро). Штраф за проїзд без оплати – 500 данських крон (67 євро).

Ересуннський міст прокладений через протоку Ересунн і з’єднує столицю Данії Копенгаген і шведське місто Мальме. Ересуннський міст має протяжність 7,845 м. За проїзд легкового автомобіля завдовжки до 6 метрів треба заплатити 385 крон (53 євро).

Подробиці про способи оплати та вартість проїзду для різних категорій транспорту – на сайті https://autotraveler.ru/denmark

Автор: Богдан Скаврон

Стаття опублікована в журналі МІСТО № 30

*Передрук матеріалу дозволяється тільки за погодженням з редакцією.