Молитва і розмова – це частина терапії, – капелан міської лікарні Роман Терлецький

Офіційно посаду капелана в штаті медичних закладів в Україні запровадили в листопаді 2022 року. Хоча до того чимало священників здійснювали капеланську місію в лікарнях на волонтерських засадах. Серед таких і отець Роман Терлецький, який з 2009 року реалізовував душпастирське служіння в Центральній міській клінічній лікарні. 

Чи є медичне капеланство чимось новим?

«Капеланство не є чимось новим для нашої церкви, – розповідає отець Роман Терлецький, – навпаки, то в нашій традиції. Церква завжди опікувалася лікарнями. Старий корпус ЦМКЛ побудований у 1842 році, і там дотепер збереглися каплиці, які були місцями молитви і духовного зцілення.»

У перспективі капелан має з»явитися у штаті кожної лікарні, загалом в більшості медичних закладів є капелани-волонтери, які раз чи два на тиждень відвідують пацієнтів. Але цього, як з‘ясувалося, недостатньо.

«Щоденно я відвідую реанімації, у ЦМКЛ їх є чотири, відвідую важкохворих, тих, хто в комі, тих, хто після операцій. Відвідую палату де пацієнти готуються до операції, щоб благословити, порозмовляти з ними, посидіти і підтримати їх на дусі. Адже, люди в тривозі, а допомогти хворому, який не має бажання бути здоровим, дуже важко. Треба людину мотивувати, щоб вона захотіла прийняти лікування, – ділиться капелан.

Яка місія медичного капелана?

Медичні капелани – це місток між пацієнтом, його родичами та лікарями. Усі ці сторони у скрутний момент потребують підтримки. Тут важлива співпраця і духовна, і медична.

«Віра в одужання має велике значення. З віруючою людиною легше, вона інакше дивиться на хворобу, навіть на смерть, вона не втрачає надію так швидко, молиться і може легше пережити труднощі. Натомість, людина, яка не вірить в життя вічне і думає, що смерть це кінець, вона і хворобу так сприймає, що це зло і швидше падає духом. До речі, медичним працівникам теж буває важко, вони виснажуються, у них буває поганий настрій, і їм треба підтримка, щоб вони мали що дати хворому.»

За словами капелана Романа Терлецького, люди, які вірять в Бога йдуть до сповіді, а людина менш віруюча інколи потребує просто розмови. Часто буває так, що хворий має образу на себе, на рідних, навіть на Бога, що він допустив якусь таку важку хворобу. У таких ситуаціях капелан й здійснює духовну опіку, і намагається повернути людині духовну рівновагу.

«Зараз я працюю і з військовослужбовцями, які є на лікуванні у ЦМКЛ. Часто їх відвідую, спілкуємося, хто хоче і потребує молитви – молимося. Інколи людям потрібно просто виговоритися: військові діляться певними переживаннями, просять помолитися за загиблих побратимів, дехто почуває себе винним перед ними, що він живий, а ті загинули. Є різні нюанси і синдроми. Але тут вже обов»язково має бути психолог, бо у таких випадках часто потрібна терапію. Капелан надає таку першу духовну допомогу», – ділиться отець Роман Терлецький.

Чи потрібно додатково вчитися, щоб стати капеланом?

Медичний капелан повинен мати певну освіту – знати основи медицини, вміти правильно будувати спілкування і з пацієнтами, і з лікарями.

«Кожен капелан проходить спеціальне навчання, адже як молитися то ми знаємо, нас в семінарії вчили, а тут готують нас як працювати з хворими, як говорити, як бути з ними в останні хвилини життя. Я теж прохожу такий курс, щоб навіть те, що я знаю, якось систематизувати, поставити на професійні рейки. Щоб я  також як і медик чи медсестра був найбільш кваліфікованим у своїй сфері. Принагідно хочу подякувати головному лікарю ЦМКЛ Тарасу Масляку, який бачить потрібність мого служіння і цінує це і подякувати всім медичним працівникам, адже я не стикнувся з жодним негативом від них, навпаки – вони радіють, що я є в лікарні. Медики часто радять пацієнтам чи іхнім родичам покликати священника, щоб помолився і стане легше. І це підносить і моє особисте почуття вартості, – підсумовує о.Роман Терлецький.