Переїхали з Рубіжного на Франківщину: історія дитячого будинку сімейного типу родини Целухіних

Будинок сімейного типу родина Целухіних створила майже 20 років тому в Рубіжному Луганської області. Рідні син та донька подружжя виросли, тому батьки вирішили взяти на виховання діток. Зараз у будинку — десятеро дітей, ще трьох вже всиновили.

Про те, як змінилося життя сім’ї після переїзду на Прикарпаття, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу Ірина Целухіна розповіла Суспільному.

Найстаршій дитині — 19 років, наймолодшому — майже п’ять. Рідний син має власну родину й живе окремо, донька — з мамою та дітьми. Обидві працюють у Дубовецькій громаді Івано-Франківського району. Ірина — керівниця відділу освіти в громаді.

Вночі 19 березня 2022 року почався потужний нічний обстріл. У будинок залетіли уламки, один з яких поранив 13-річного Михайла. Жінка каже: від шоку та поспіху помітила це вже у підвалі.

“Діти були настільки навчені, що як тільки чули, як тато або мама кричать: підвал, вони хапалися одне за одного й швиденько спускалися. Щоб ви розуміли: десятеро людей спускалися за 15 секунд”, — каже Ірина Целухіна.

До цієї історії долучилася Катерина Осадча з благодійним проєктом “Будинок для родини” від фонду “Твоя опора”. Родина переїхала у власний будинок у селі Залуква Галицької громади 19 грудня 2022 року.

Шестеро дітей ходять до місцевої школи. Дівчинка з вадами зору навчається у Вигодській спеціальній школі Івано-Франківської обласної ради. Також є двоє студентів. Михайло навчається дистанційно з однокласниками з Рубіжного.

Михайлик не дуже хоче розповідати про поранення уламком снаряда. Хлопець каже: сумує за друзями, яких мав у Рубіжному, тому й залишився навчатися дистанційно у своєму рідному місті. Хлопчик любить працювати по господарству.

Насті — 13 років. Дівчинка любить малювати. Усі діти навчені так, що старші допомагають молодшим. Окрім того, кожен має свої обов’язки. Дівчатка допомагають мамі готувати.

Кожна дитина в сім’ї має своє хобі. Наприклад, 8-річна Марійка щодня читає мамі кілька сторінок. Найстарша Юля в’яже іграшки вже другий рік. З її слів, спочатку хотіла тішити Ярослава іграшками, а зараз заспокоює цим нерви.

Старші хлопці захоплюються туризмом, тож Ірина відправляє їх у табори та походи. Коли родина має змогу зібратися разом, то проводять час за настільними іграми.