Насильство над дітьми: наслідки замовчування

Українці переживають домашнє насильство від самого дитинства, навіть не підозрюючи, що воно є неприйнятним, та вважають його нормою життя. Вперше з неприйнятною поведінкою діти стикаються в родині, а вже потім булінг у школах.

За словами начальника сектору протидії домашньому насильству відділу превенції поліції Івано-Франківського району Дмитра Маха від початку року 65 дітей постраждалих від насильства.

МІСТО вирішило поцікавитись яке насильство вчиняють проти дітей та які наслідки можуть виникнути.

Чому діти замовчують пережите?

Зазвичай домашнє насильство починається із психологічних форм: звинувачення, погрози, маніпуляції. Воно циклічно зростає і все більше шкодить жертві. Внаслідок цього вона зазнає внутрішніх змін, які часто не дають змоги побачити, що насправді відбувається. Постраждалі від насильства особи стають невпевненими у собі, покірними, нездатними постояти за себе, заляканими. Діти пригнічені батьківським авторитетом, зазвичай, вважають, що все що роблять дорослі – це правильно. Тому не можуть поскаржитись на прояви домашнього насильства щодо них. Також постраждалі часто говорять про сором і відчуття приниженості, страх суспільного осуду і звинувачень.

Які можуть виникнути наслідки від замовчування насильства?

«Діти в нашому поколінні більш обізнані. Працівники поліції проводять зараз різні тренінги, навчання тому діти вже знають про факти насильства. Наслідки можуть настати непередбачувані, адже у кожній сім’ї може бути по різному», – коментує Дмитро Мах.

Наслідки домашнього насильства:

•  почуття провини
•  почуття сорому
•  замкненість
•  страх спілкування
•  низька самооцінка
•  зневіра в собі
• депресія
• відчай
• небажання жити.

Здебільшого франківські підлітки страждають від психологічних форм насильства, непоодинокі випадки фізичного.

МІСТО поцікавилось чи викликали працівників мобільної бригади соціально-психологічної допомоги міста Івано-франківська на схожі виклики.

«Так, в нас були повідомлення з поліції, щодо потерпілих від домашнього насильства хлопчиків. Частіше за все, діти стають свідками насильства між членами родини. В такому випадку діти зазнають психологічного насильства. Хоча було кілька повідомлень, де хлопчики безпосередньо зазнавали домашнього насильства зі сторони дядька, старшого брата, дідуся. І в усіх випадках мало місце як психологічне, так і фізичне насильство», – кажуть працівники мобільної бригади.

До слова, діти-жертви насильства більш схильні відтворювати таку модель поведінки у власних сім’ях і у дорослому віці також ставати кривдниками.

«Найважливіше, що ми хочемо донести до людей –  не потрібно замовчувати випадки насильства, толерувати їх і продовжувати жити у колі страждань. У місті є багато служб (наші бригади в тому числі), громадських і благодійних організацій, які працюють саме в напрямку допомоги постраждалим від домашнього і гендерно зумовленого насильства. Якщо немає власного ресурсу протистояти кривднику, є до кого звернутись по допомогу»,  – зазначили працівників мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Івано-франківська.