Вступила до лав ЗСУ без жодних вагань: як франківська студентка «Маруся» воює на фронті. ФОТО
20 Червня, 21:45
Поділитись статтею
Студентка історичного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ольга на позивний Маруся на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну вступила до лав ЗСУ.
Зараз військовослужбовиця — операторка безпілотників у мінометній батареї 102 окремої бригади Сил територіальної оборони. Історію бійчині розповіли на сторінці бригади.
Після закінчення школи Ольга вирішила навчатися у Львівському державному університеті внутрішніх справ та у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Дівчині не вдалося вступити у виші з першого разу, тому довелося обрати Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
Під час навчання Ольга відвідувала військову кафедру, ходила на вишколи та хотіла підписати контракт зі 102 окремою бригадою Сил територіальної оборони ще до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, коли ввели в дію закон про основи національного спротиву.
Зі слів Ольги, ще до великої війни вона мала тривожну валізку і була готовою. Також дівчина готувала своїх друзів, знала, де бомбосховища в Івано-Франківську, мала план дій на випадок тривоги.
“У мене наче було передчуття, що щось має статися. Мама дізналася, що я поїхала на війну вже через кілька днів після мого від’їзду. Спочатку вона була шокована моїм рішенням, однак потім змирилася та не заперечувала” — пригадує дівчина.
На війні Ольга спочатку виконувала обов’язки у службі поштового зв’язку, але завжди хотіла працювати у бойовому підрозділі.
“Я спілкувалася з різними людьми, пробувала багато разів перевестися, зокрема у батальйони інших бригад. Хотіла піти в штурмову бригаду бойовим медиком. В останній момент, коли вони виїхали під Бахмут, сказали, що не візьмуть мене, бо не маю досвіду. Потім пробувала вступити в інші бойові підрозділи. Вони теж не хотіли брати. Мабуть, мене жаліли, бо я — дівчина, а те, що не маю досвіду, — це лише привід не пустити мене”, — пригадує Маруся.
Зараз бійчиня служить операторкою дронів у мінометній батареї 102 окремої бригади Сил територіальної оборони. Нещодавно дівчина пройшла підготовку за проєктом “Армія дронів” та отримала сертифікат пілота дрона.
“Комусь може здатися, що виліт безпілотника на бойове завдання — те саме, що запустити цивільний дрон десь над містом чи над полем. Насправді бойовий виліт — це серйозніше, тут більше відповідальності. Дуже легко втратити дрон, а він — дорогий. Потрібно не просто познімати природу, а виконати певне бойове завдання. Крім того, пункт управління безпілотниками — під постійною небезпекою ураження військами РФ”, — пояснює Ольга.
Після закінчення війни Ольга планує працювати істориком, оскільки вважає історію України цікавою та багатою на різні події, але маловідомою у світі. За словами бійчині, вона хоче розвивати військову історію, досліджувати окопи, зайнятися тим, щоб було менше “чорної” археології в Україні, щоб усі артефакти були задокументовані.
“Про історію України мало хто знає у світі, тому що ворог століттями фальсифікував її. Одне з моїх хобі — військово-історична реконструкція. Ми з нашою групою однодумців реконструюємо образ медика 95 піхотного полку часів Першої світової війни. Ми просто зібралися і вирішили відтворити певну історичну подію. Якраз перед війною ми відтворювали Різдво в окопах”, — розповідає Ольга.
За її словами, в Україні військово-історична реконструкція на дуже низькому рівні.
“В інших країн є державні програми, на які виділяють гроші. У нас це — на ентузіазмі. Тож нам є над чим працювати, адже у нас — дуже багата історія, насичена колоритними персонажами та подіями. Нам є що показати світові”, — розповідає Ольга.
Маруся переконана: війна обов’язково закінчиться перемогою України. Вона каже: “Ми відвоюємо свої території. Там на нас чекають наші земляки”.
Поділитись статтею
