“Ніби у фільмі про апокаліпсис”: яремчанські волонтери про поїздку на Херсонщину
22 Червня, 15:47
Поділитись статтею
Волонтери благодійного фонду “Яремчанська паляниця” повернулися на Івано-Франківщину із Херсонської області.
Прикарпатці повезли туди понад дві тонни гуманітарної допомоги та провели там вісім днів, допомагаючи людям з Херсона, а також з населених пунктів — Антонівки, Комишан, Ольгівки та Шляхового. Про волонтерську місію на Херсонщину, затоплені села та зруйновані будинки, постійні обстріли та острови в місті замість мікрорайонів, доброту херсонців та чому до них хочеться повертатися, волонтер Михайло Будейчук розповів Суспільному.
З його слів, коли він та друзі побачили, що росіяни підірвали Каховську ГЕС, одразу оголосили збір гуманітарної допомоги для херсонців. Дві тонни яремчанці та гості міста зібрали за один день.
“Гуляючи Херсоном, там відчуття, ніби ти — у фільмі про апокаліпсис. Ніби й хати не зруйновані, але все мертве, нікого немає”, — пригадує Михайло Будейчук.
З Яремча двома мікроавтобусами четверо волонтерів повезли допомогу в Херсон. Одну тонну передали одній із місцевих лікарень. Ще тонну — в найбільший центр комплектування, в якому херсонці можуть отримати їжу, засоби гігієни та одяг.
“Місцеві, приїжджі, переселенці й ті, в кого є бажання, приносили якусь їжу. Хтось — пачку гречки, хтось — одяг, хтось взагалі набрав воду в джерелі та привіз 20-30 пляшок нам. Хтось грошима допомагав. Переважно люди приносять те, що мають. Кожен хотів долучитися. Ми зібрали речей на, якщо не помиляюся, приблизно 100 тис. грн”, — розповідає Михайло Будейчук.
Благодійники також відвідали декілька населених пунктів поблизу Херсона. Зокрема, Антонівку, Комишани, Ольгівку, Шляхове.
“Далі ми все решта купляли там, бо в Херсоні магазини працюють. І розвозили по селах ту гуманітарну допомогу, яку придбали. Ми поїздили по всіх центрах комплектування, куди херсонці приходять отримати їжу. За день побачили, як живе волонтерство в Херсоні. Було таке відчуття, що там волонтерів більше, ніж місцевих жителів”, — каже волонтер.
Михайло Будейчук говорить: у Комишанах вони майже стали свідками падіння будинку.
“Ми туди приїхали й чуємо, як жінка кричить, що впала хата. Уявіть, як там буде зараз тій частині населення, яка спершу пережила дев’ять місяців окупації, і тут їх затоплюють водою, яка руйнує все на своєму шляху. За нашими підрахунками, люди на правому та лівому березі Херсона втратили приблизно дві тисячі хат. Якщо в самому Херсоні затопило десяту частину міста, то найбільше затопило ближні села”, — розповідає Михайло Будейчук.
Чоловік пригадує: в Херсоні він спілкувався з людьми, які живуть на островах — колишніх мікрорайонах міста. Деякі з них за весь час від початку затоплення не виходили зі своїх будинків.
“У мікрорайоні Корабел, зараз це — острів, немає дороги й волонтери добираються туди на катерах. Той острів дуже сильно обстрілюють. Коли ми туди приплили, кожну хвилину були прильоти біля нас. Це — набагато страшніше, ніж жити в самому Херсоні. Хати не зруйновані, а затоплені й “відрізані” від світу, відповідно, люди не хочуть виїжджати. Цим вони наражають на небезпеку всіх волонтерів, які до них приїжджають. За той час, коли я був там, кожного дня практично щось ставалося з одним чи декількома волонтерами саме через прильоти”, — пригадує волонтер.
За його словами, найбільше за час поїздки його вразили дві речі: ініціативність та відважність волонтерів, а також жителі Херсонщини.
“Вразила доброта людей по тих селах. Наскільки там живуть справжні українці. Практично всі говорили зі мною українською. Здавалося, що під тією окупацією вони мали все забути, а сталося навпаки — все загадали. Я не знаю, як це пояснити, але справді є бажання туди повернутися. Сподобалося в Херсоні. Це — мій перший візит і відчулося щось особливе. Дуже хотілося б, щоб місто зберегли й люди туди верталися”, — ділиться враженнями Михайло Будейчук.
Волонтер каже: наразі людям на Херсонщині потрібні будівельні матеріали та інструменти, щоб полагодити будинки, які вціліли. Також є потреба в генераторах.
“У селах, які затопило біля Херсона, треба генератори. Цілком можливо, якщо ми тут зберемо 10 генераторів і бензин, то поїдемо туди ще раз”, — каже волонтер.
Поділитись статтею
