ТАРАС МАСЛЯК: «Лікарня готова до всього – від радіаційного ураження до природних катаклізмів»

Державна лікарня, яка нагадує європейську клініку. Так про КНП ЦМКЛ говорять і пацієнти, і колеги з інших міст України. Новітні методики лікування, сучасне обладнання, якісні ремонти, функціональні ліжка, смачна їжа та чуйні й фахові лікарі. А ще є прогресивний керівник, котрий працює на розвиток медичної установи  і готовий до будь-яких викликів. Про них і говоримо з ним, з директором КНП ЦМКЛ Тарасом Масляком.

   –  До війни ЦМКЛ була опорною ковідною лікарнею, тож які головні виклики вона прийняла й за півтора роки активних бойових дій?

   – Виклики різні, бо кожний період має свої проблеми. Що турбує найбільше зараз, – це катастрофічний брак ліжкомісць для цивільних пацієнтів. За добу до нас поступає від 50 до 120 людей. Тому часто доводиться розміщувати їх і в коридорах. Маємо дуже велику кількість інсультних хворих. Тотальний стрес, мінлива погода – все це провокує загострення. Тому для таких пацієнтів довелося  пристосувати  приміщення в  укритті. Там ми розгорнули реанімаційне відділення на 15-16 ліжок. У такий спосіб зокрема дбаємо і про їхню безпеку, аби в разі сирен не турбувати і переносити таких хворих.

– Це через ріст пацієнтів в результаті військових дій?

– Ще на початку війни частину наших площ, а точніше 40% лікарняних відділень та господарських приміщень ми передали військовому госпіталю. Також кількість пацієнтів, які до нас звертаються, зросла на 40% за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Адже доший час ці люди не отримували належної допомоги, через що загострилися їхні хронічні хвороби. І навіть ті відділення, які ми перенесли в міський перинатальний центр, не вирішили проблеми. Там нам виділили 40 ліжок, а хворих уже є 60. Тому зверталися та звертаємося до мера та голови ОВА з проханням віднайти ще вільні площі для розміщення пацієнтів.

-Така суттєва оптимізація багатопрофільної лікарні  вплинула на її розвиток?

-Чи то мирний час, чи воєнний, лікарня не зупиняється ні на мить. Наші фахівці працюють ще інтенсивніше, приймаючи всі виклики й освоюючи нові оперативні втручання. На початку війни ми прихистили у себе, а, вірніше, надали роботу кардіохірургам з Києва, анестезіологам з Луганської області та інших міст зі сходу України. А вони допомогли нашим лікарям опанувати нові методики, зокрема в кардіохірургії. Тепер ми виконуємо складні малоінвазивні кардіохірургічні операції, які мінімально травмують пацієнта. Завдяки міській владі та власним зусиллям ми придбали один із сучасних апаратів ЕКМО! Він уможливлює спеціальний метод лікування, в  якому використовуються штучні серце та легені, щоб тимчасово забезпечити підтримку життя пацієнта, коли власні серце чи легені не виконують свою нормальну роботу. Таких апаратів в Україні не багато. Також активно розвивається у нас і судинна неврологія, хірургія, яка розширює спектр оперативних втручань, проводяться надскладні операції для військових.

-Я так розумію, кардіохірургія – це гордість лікарні?

-Я б сказав, не лише лікарні, але й Івано-Франківської області. Наші кардіохірурги зараз виконують увесь спектр операцій, які є в Україні та світі. За тиждень ми робимо близько 7-8 оперативних втручань на відкритому серці. Якщо за минулий рік ми провели 200 операцій, то за пів року цього – стільки ж. До нас приїжджають пацієнти не лише з Прикарпаття, але й з Чернівецької, Тернопільської областей та Закарпаття. 

-Центральна міська клінічна лікарня була першою на Прикарпатті, де провели родинну трансплантацію нирки. Зараз ви розвиваєте цей напрямок чи війна внесла корективи?

-Звичайно, це дуже перспективний напрямок і ми активно його розвиваємо. Адже людей, котрих можна врятувати тільки пересадкою органів є дуже багато. Тому в перспективі плануємо відкрити окреме відділення для проведення таких операцій. На початку війни через масовий виїзд людей за кордон довелося призупинити трансплантації, але поступово ми їх не тільки відновили, а й навіть провели першу посмертну трансплантацію. Крім того, ми популяризуємо посмертне донорство і в нашій лікарні є можливість зареєструвати згоду на нього.

-Два роки тому ви відкрили потужне відділення травматології. Наскільки вона рухається вперед і чи лікуєте в ньому військових?

– У відділенні травматології, ортопедії та реконструктивної і пластичної хірургії ЦМКЛ надали медичну допомогу вже понад 100 військовослужбовцям. Наші лікарі освоїли практично всі операції – як протезування, так і заміну кульшових та колінних суглобів.  А також навчилися замінювати ліктьові й навіть плечові суглоби. Це одні з найважчих хірургічних втручань у сучасній медицині. Від початку війни ми провели понад 10 операцій з нарощення кісток. Нещодавно за технікою маскулет лікарі успішно пролікували ще одного захисника. Замістили кістковий дефект 8 см за допомогою аутотрансплантату.

-В ЦМКЛ не лише лікують, але й проводять реабілітацію, у вас є усі можливості для цього?

-Ми планували на базі лікарні зробити суперове реабілітаційне відділення, навіть підготували приміщення для нього.  Але війна внесла корективи й ми тимчасово передали його військовому госпіталю. Тому, аби забезпечити як цивільних, так і військових реабілітаційними процедурами, перепрофілювали деякі приміщення у відділенні фізіотерапії. Тут вже пройшло реабілітацію 35 хворих, 15 з них військовослужбовці.

-Після нашої перемоги робити з військовими стане більше, чи не думали Ви про створення повноцінного реабілітаційного центру?

-Можу вже відкрито вам сказати, що не тільки думали, а й почали працювати у цьому напрямку. Завдяки розумінню міської влади й, зокрема, голови, нам передано один із корпусів на Софіївці. Це 5-поверхова незавершена будівля для створення потужного реабілітаційного центру, який буде мати всі етапи реабілітації. Крім того, в цьому корпусі плануємо зробити й хоспісне відділення, якого дуже бракує в місті. Ми це відчуваємо за нашими  перестарілими самотніми людьми, котрі лікуються тут, а повертатися не мають куди. До речі, тендер на оздоблювальні ремонти цього приміщення вже провели й з вересня розпочинаємо роботи, щоб якомога швидше завершити реабілітаційний центр.

-Зараз реформа в дії?

-Медична реформа – це дуже добре й дуже правильно. Критикує її той, хто до неї  не був  готовий, в кого не було спеціалістів, до яких іде пацієнт, не було технологій. Зараз важливо бути конкурентоспроможним. Розуміння МОЗ та НСЗУ дуже класне. Принцип зрозумілий: якщо до тебе йде пацієнт, значить ти ефективний. Я завжди кажу, – кожен керівник має думати, що він сам може потрапити до лікарні, й чи буде йому тут комфортно лежати, їсти цю їжу? Тому, головне завдання – створити якісні послуги та зручні умови  для пацієнта, аби він кайфував, якщо можна так сказати, перебуваючи у стінах нашого закладу. 

        Ми розвивалися ще до початку реформи. А от медичні структури, які були не готові до цього, їх, грубо кажучи, спочатку врятував ковід, тепер – війна. Після перемоги перед цими установами будуть стояти різні виклики, і приймуть їх найкращі.  

– Ви дуже прогресивний керівник, таке відчуття, що Вам усі виклики під силу, включаючи надзвичайні ситуації, Ви дійсно готові до будь-яких сценаріїв?

-Про погане думати не хочеться, але в нинішніх реаліях краще бути готовим до всього. І ми це зробили ще до ковіду та війни. ЦМКЛ, мабуть, була одна з перших, де встановили кисневу станцію. Це дуже економічно правильне рішення, бо кожен керівник має рахувати свої кошти – крапля до краплі – відро води. Ми проаналізували, що кисню використовуємо багато, й краще мати кисневу станцію, ніж возити балонами. 

         Розуміли також, що ситуації трапляються різні, в тому числі, й  відбуваються всілякі природні катаклізми. Тому, щоб забезпечити лікарню безперебійною електроенергією, купили ще до війни потужний генератор. Щоб забезпечити водою у нас є декілька свердловин і бочок, які можна використовувати як технічну воду. Під час війни зробили бойлерну систему і маємо внутрішнє забезпечення питною водою. На випадок відсутності газу вихід теж є. Мальтійська служба подарувала лікарні сучасну польову кухню. На ній на вулиці можна готувати їжу на 500 людей. Тому, навіть якщо не буде газу, місяць ми точно вистоїмо. І навіть на випадок підриву Запорізької АЕС маємо потрібну захисну амуніцію та препарати. 

-Боюся вже навіть питати Вас про перспективи, куди ще плануєте рухатися далі?

-Рухаємося до перемоги! Перспективи масштабні: розширення лікарні, освоєння нових технологій, навчання працівників за кордоном, розвиток трансплантології та інші прогресивні речі, які наразі озвучувати зарано.