Руслана Василюк: Парк Шевченка – це наш спільний простір. Тому робимо все, щоб франківцям було тут затишно і комфортно

Для багатьох франківців міський парк імені Шевченка – це місце сили. Хтось шукає тут усамітнення та єднання з природою, хтось – навпаки прагне весело провести час з друзями чи з родиною, хтось приходить в парк займатися спортом, а хтось просто шукає влітку прохолоду. Усі ці запити містян намагається задовольнити адміністрація парку. «Ми змінили вектор мислення та відійшли від «радянського підходу» – ось ми вам щось зробили, користуйтеся. Ми вивчаємо громадські простори, які обслуговуємо, спостерігаємо за поведінкою відвідувачів, дивимося, в чому є потреба, на що є запит, і намагаємося зробити все максимально зручно для людей», – каже директорка «Центру розвитку міста та рекреації» Руслана Василюк.

– Пані Руслано, три основні тези, якими Ви описали б парк ім. Шевченка?

– Це найбільша та найважливіша з екологічної точки зору зелена оаза нашого міста. Це об’єкт історико-культурної цінності для Івано-Франківська. Це улюблена рекреаційна зона містян та наша візитівка для гостей міста.

– Розкажіть про історичну цінність парку: відомий факт, що він заснований у 1896 році, та чи збереглося хоч щось з тих часів? 

– Так, нам пощастило. Найціннішим спадком того часу, який ми маємо можливість бачити, є дерева. Це дуби віком понад 300 років, що росли ще задовго до офіційного створення парку та є залишками Чорного лісу, й дерева віком понад 135 років: акація біла, гінкго білоба, платан та тюльпанове дерево, що є одними з перших висаджених дерев під час закладення парку. Ці дані підтверджує експертиза, що була ініційована та проведена нами декілька років тому.

Та це не єдине, чим можна пишатися. На території парку є й архітектурна спадщина – це  «Три вілли у липах», збудовані у 1890-тих роках, та маєток Дошотів-Ромашканів, збудований у стилі пізнього класицизму ще в далекому 1842 році, й станом на зараз є однією з найдавніших будівель Франківська. Тут варто згадати, що й середнє озеро парку – це теж ландшафтний спадок часів Ромашканів. 

Якщо коротко, то нам є чим пишатися, про що розповісти та що берегти.

Дуже раджу всім відвідати екскурсії парком, з яких ви не тільки дізнаєтеся безліч цікавого, а й подивитеся на парк іншими очима.

– Скажу відверто не завжди в парку було саме так, тож як Вам вдалося за кілька років вдихнути в нього нове життя та перетворити парк на улюблене місце франківців? 

– Ми змінили вектор мислення та відійшли від «радянського підходу» – ось ми вам щось зробили, користуйтеся. Ми вивчаємо громадські простори, які обслуговуємо, спостерігаємо за поведінкою відвідувачів, дивимося, в чому є потреба, на що є запит і намагаємося зробити все максимально комфортно й зручно для людей. Прості, функціональні та практичні речі. Наприклад, якщо є якась підпірна стінка, то зверху ми  робимо лавки, бо люди звикли там сидіти. Якщо є стежки, якими люди роками ходять, ми їх не руйнуємо, а навпаки, залишаємо та облагороджуємо, або створюємо нові відпочинкові локації, як от галявина в центрі парку, де тепер можна полежати, пограти з м’ячем чи побігати босоніж, зайнятися ранковим стретчингом чи йогою. Хоча зовсім недавно тут була заболочена ділянка, де постійно стояла вода.

Варто розуміти, що запит людей на використання громадських просторів значно розширився, тому й підходи до розвитку відпочинкових зон зараз інші. Тепер парк – це не лише атракціони, концерти та вулична їжа. Ми даємо людям можливість провести час відповідно до їхніх інтересів та потреб, чи то заняття спортом, чи читання в затишному місці, пікнік, медитація, чи активні ігри з дітьми.

Також ми залучаємо мешканців міста, активістів, бізнес до спільного облаштування всіх наших об’єктів, бо коли людина хоч якось докладається до створення чогось, то у неї формується й зовсім інакше ставлення до створеного.

Але основне – це любов до своєї справи, до того, що ти робиш, чим займаєшся. Коли вкладаєш душу в найменшу дрібничку, люди це відчувають підсвідомо.

– Що в парку сьогодні Ваша гордість, що вдалося зробити, чим Ви пишаєтеся?

– Можна було б сказати, що це дитячий ігровий еко-простір на міському озері (дитячі майданчики), примножене розмаїття рослинного світу в парку, чи створення кімнати матері та дитини. Та думаю, що найцінніше, що нам вдалося зробити за весь цей час – це знайти й об’єднати однодумців, які допомагають реалізувати задуми. Найцінніше – це люди! Люди, які допомагають все це створювати, і люди, які щоденно про це дбають. 

Ми пишаємося своєю роботою тоді, коли вона знаходить відгук у людей. Коли створений дитячий майданчик наповнений голосами щасливих дітей, коли люди фотографуються біля наших квітучих дерев чи квітів, коли відвідувачі підходять до наших робітників, які працюють, і просто дякують за роботу.

Саме це свідчить про те, що хід наших думок і дій правильний. Це надихає шукати шляхи зробити більше і краще.

– Центр розвитку міста та рекреації – це ж не тільки парк, тож чим ще займається підприємство?

– Дійсно, мешканці міста, перш за все, асоціюють нас з парком ім. Т.Г Шевченка та міським озером, однак сфера нашої діяльності значно ширша. 

Якщо говорити про рекреаційні зони, то – це Німецьке озеро, парк по вул. Молодіжній, парк Воїнів-афганців, сквери «Привокзальний» та «Первоцвіт», а віднедавна – й сквер в селищі Черніїв: це всі локації, про які ми дбаємо. Сумарно територія обслуговування  складає близько 100 га.

Що ж стосується сфери послуг, то ми турбуємося й про функціонування громадських вбиралень у парку, роботу тиру, що вже є об’єктом ностальгії та приємних спогадів для багатьох мешканців міста, та прокат плавзасобів на міському озері. Найновішою послугою підприємства є пілотний проєкт Міністерства юстиції “Шлюб за добу”, суть якого полягає в можливості зареєструвати шлюб у скорочений термін незалежно від місця проживання громадян.

Також ми займаємося розвитком туристичної привабливості міста. На базі підприємства працює інформаційно-туристичний центр в міській ратуші з досвідченими екскурсоводами, які здатні перетворити будь-яку екскурсію на цікаву й захоплюючу прогулянку, наповнену гумором та безліччю відкриттів не тільки для туристів, а й для містян. Займаємося фестивально-ярмарковою діяльністю та забезпечуємо функціонування  оглядового майданчика на Ратуші.

Як бачите, задачі підприємства дуже різнопланові, однак, усі наші дії спрямовані на створення умов для комфортного життя та дозвілля.

– Судячи з перерахованого – це дуже великий об’єм роботи, і наскільки велика у Вас команда?

– Загалом на підприємстві працює 71 людина. До прикладу, ми маємо лише 29 працівників з благоустрою, по-старому «двірників», 4 обхідників гідроспоруд та 10 людей, що відповідають за озеленення, поточні ремонти та вирішення непередбачених, так би мовити, форс-мажорних задач. Це ті люди які утримують всі наші об’єкти у належному стані. До їх обов’язків входить щоденне прибирання, ремонт елементів благоустрою, ліквідація наслідків негоди, косіння трави, висаджування рослин та повний спектр догляду за ними. А це й прополювання, і обробка від шкідників, і формування крон та пристовбурних кіл,  і ще багато-багато чого.

Інша частина команди займається адміністративною роботою чи задіяна в сегменті надання послуг: це квиткові касири, адміністратори «Кімнати матері та дитини», чергові на човновій станції, інструктор тиру, екскурсоводи та сектор управління.

Як бачите, команда дуже маленька, та за правильної організації роботи нам вдається досягати успіхів у вирішенні задач навіть у таких умовах.

– Не один раз бачила у Вас у соцмережах неприємні історії, коли в парку щось зламали чи вкрали. А як боретеся з цими крадіями та хуліганами?

– О, нам би дуже хотілося наповнювати нашу інформаційну стрічку лише позитивними й гарними новинами та світлинами, та іноді мусимо підіймати й неприємні теми,  відверто озвучувати проблеми, з якими стикаємося.

Неочікувано, але найбільша  хвиля шкоди та збитків була одразу після завершення основних робіт з реконструкції парку. Ми садили – рослини зникали, висадили топіарні фігури слоників – їх постійно намагалися «осідлати» для цікавих фото, чим наносили шкоду як самому каркасу, так і висадженим у ньому рослинам. Навіть динозавра, якого встановили для дітей, неодноразово ламали чи підпалювали. Наразі таких речей значно менше, однак ми й досі маємо випадки крадіжки квітів з центральних клумб, графіті, невідповідальний вигул собак, що спричинює пошкодження та загибель рослин, годування птахів парку забороненими продуктами, через що вони хворіють та зменшується тривалість їхнього життя. 

Соціально-культурний розвиток і висока якість життя можливі за умови розробки, впровадження та дотримання певних правил, що контролюється покаранням у вигляді штрафів. На жаль, останнє у нас не працює, тому передусім люди мають самі захотіти жити в кращому середовищі.

Тому ми підіймаємо в соціальних мережах ці теми, проводимо інформаційно-роз’яснювальну роботу, встановлюємо інформаційні таблички, співпрацюємо з муніципальною інспекцією для фіксації правопорушень, ініціюємо патрулювання та використовуємо  відеофіксацію.

– Як надалі будете розвивати ваші об’єкти, яку стратегію в роботі використовуватимете? 

– Ми  й надалі дотримуватимемося обраного шляху – пріоритетність об’єктів і задач. 

Спочатку ми працювали над ключовими об’єктами – це парк Шевченка та міське озеро, адже це візитівки міста. В першу чергу, займалися створенням інфраструктури, відновлювали доріжки, заміняли лавки, працювали над ревіталізацією озер. Другим етапом стало створення локацій для відпочинку та дозвілля, облаштування спортивних та дитячих майданчиків, а також наповнення просторів відпочинковими елементами, такими як лежаки, альтанки, лави-гойдалки тощо. Рухаємося послідовно, діємо поетапно. На черзі – парк Молодіжний і Німецьке озеро.

– Про Німецьке озеро хочу вас окремо запитати, бо на нього є суспільний запит, то яке його майбутнє?

– У нас є дві ключові водойми, це – міське озеро та Німецьке. Варто зазначити, що обидві – штучно створені. Проте, якщо ми говоримо про міське озеро, то розуміємо що це чудово облаштована рекреаційна зона майже в центрі міста. У випадку ж з Німецьким озером, ключовою задачею є збереження природної екосистеми, адже саме тут щорічно дають потомство лебеді й різні види водоплавних птахів. Оскільки  тривалий час туди не втручалася людина, там сформувалася унікальна екосистема. Так, станом на зараз ми маємо на острові неймовірне природне різнотрав’я, що дуже важливе для збереження комах (саме тому ми не косимо траву). Безумовно, ми облаштуємо тут відпочинкову інфраструктуру, адже багато мешканців проводять своє дозвілля на даній локації, однак це буде без агресивної урбанізації. Дитячий ігровий простір з природніх матеріалів та використанням води, відпочинкові тераси над водою, висадка листяних та хвойних дерев, відпочинкові елементи під накриттям, оновлення доріжок. Прості зручні рішення з мінімальним втручанням в існуючу екосистему. 

«Люди в гостях у природи» – саме такою є концепція розвитку Німецького озера. 

– Коли це плануєте це зробити? Які терміни?

– Ми лишень подали грантову заявку, якщо все вдасться й буде позитивне рішення, то розпочнемо наступного року. Це об’єкт, де важливий не поспіх, а поміркованість і виваженість. Дуже легко щось урбанізувати,  а от відновити зруйновану екосистему – ні.