Українка в Нідерландах організувала середню школу для українських дітей біженців. ФОТО

Після повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну Оксана Олійник та її діти переїхали для тимчасового проживання у нідерландське містечко Дордрехт. Там жінка організувала українську середню школу. Заклад, за її словами, буде відділенням системи міжнародних шкіл, створеної у Нідерландах.

Про те, кого, як і яких предметів навчають у школі, Оксана Олійник розповіла в етері Українського радіо Карпати.

“Даємо українським школярам можливість вчитися у межах нідерландської освітньої системи, але за вимогами Міністерства освіти і науки України. Орієнтуємося на всеукраїнський розклад і ті навчальні матеріали, які пропонує міністерство. Українські вчителі навчають дітей різних предметів, маючи зарплати нідерландської міжнародної школи”, — розповіла Оксана Олійник.

Українську школу відкрили у 3-поверховій старовинній будівлі, розташованій в центрі Дордрехта. Там можуть перебувати 120 учнів. Утім, як передбачають організатори школи, ця кількість упродовж місяця може подвоїтися. Зважаючи на це, зараз для навчального закладу шукають більше за розмірами приміщення — зі спортивними залами, дитячими майданчиками та іншими локаціями. Поки розглядають варіанти покращення умов.

Навчальний процес в українській школі вже розпочався. За парти сіли 110 учнів віком від 12 до 18 років (у Нідерландах у середній школі навчаються до 18-річного віку – ред.). Серед них — жителі Київської, Житомирської, Харківської, Одеської, Миколаївської областей. Навчатиметься у Нідерландах і дівчинка з Івано-Франківська.

Шкільні науки викладатимуть 10 вчителів-українців. З них — лише одна людина раніше проживала у Нідерландах. Решта — це ті, хто приїхав у різні країни як біженець після початку великої війни в Україні, розповідає Оксана Олійник.

“Усіх їх знаходила через оголошення у Facebook, через знайомих і друзів. Троє приїхали до нас зі Словаччини, одна жінка — з Італії, ще одна — з Польщі. Зібрали активну команду людей, які хотіли не тільки порятуватися від війни, а й мали внутрішню потребу робити щось корисне. А контакт із дітьми й допомога їм в адаптації до нової реальності та повернення до нормального освітнього процесу – це те, в чому є сенс”, — говорить жінка.