Як росте прикарпатка, народжена у бомбосховищі 25 лютого. ВІДЕО

Мія Яківчук – перша дитина, яка народилася в бомбосховищі Коломийського пологового будинку на другий день великої війни.

25 серпня дівчинці виповнилося пів року, повідомляє Суспільне.

Багато посміхається, швидко вчиться та спить лише на животі, — каже про свою доньку матір. — Є похмурі діти, моя — точно не така. Дуже все швидко вона хоче навчитися — сісти, повзати, ходити. Вона б вже і бігала, якби я їй дозволяла.

Людмила Яківчук пригадує, перші перейми почалися за два тижні до повномасштабної війни. Відтоді сім’я щодня була готова їхати в пологовий будинок.

Чоловік мені кожен день казав: “Ми їдемо в пологовий чи не їдемо? Їдемо чи не їдемо?” І зранку 24 лютого я відкриваю телефон, пише, що почалася війна. Біжу до свого чоловіка і кажу: “Зайка, почалася війна”, — пригадує Людмила Яківчук.

Того дня жінка залишилася вдома. А 25 лютого вирішили, що в пологовому будинку буде безпечніше.

Я сказала чоловікові, що їду з ним у пологовий, хай мене подивляться, може, почнуться перейми і я буду народжувати, — розповідає жінка.

Поки Людмила була у пологовому, її чоловік допомагав лікарям облаштовувати укриття в медзакладі.

Він пішов з ними в підвал звільняти кімнату для пологів. Звісно, я б не подумала, що вона мені знадобитися, — каже Людмила.

Коли жінка готувалася народжувати, охоронці пологового будинку повідомили, що в Україні — повітряна тривога. Тоді, пригадує, сирени в місті ще не працювали й сигналу не було чутно. Лікарі та пацієнти почали спускатися в бомбосховище. Людмила каже, навіть тоді не панікувала. Зберігала спокій завдяки підтримці лікарів та близьких людей, які постійно були на зв’язку.

Ми спускаємося туди. Мене поставили на канапу, щоб я вже лежала. І так багато людей було. Тривога закінчується. І я кажу, що я вже не встану, просто не зможу. Мені абсолютно було все одно, що я народжуватиму в цьому підвалі. Я рада, що не вдома народжувала, що були всі необхідні умови, — розповідає Людмила Яківчук.

Дівчинка народилася в укритті медзакладу о 19:06 з вагою 3 400 г.

Перші тижні після народження Мії не були легкими, пригадує Людмила. ЇЇ чоловік – Нестор, багато працював – облаштовував притулок для переселенців. Мама чоловіка пропонувала сім’ї виїхати за кордон. Та вони вирішили залишатися в Україні. Людмила каже, тоді допомагали та підтримували друзі, а також двоє старших дітей – Влад та Єва. Саме вони чи не найбільше чекали на появу маленької сестрички.

Мій Влад, йому 9 років, він настільки її класно бавить. У перші місяці я могла йому довірити, щоб він Мію спати поставив, він її весь час у візочку колисав. З першого місяця син брав її на руки, носив і забавляв, — каже Людмила Яківчук.

Шість місяців, розповідає Людмила, минули швидко. Та, каже, їй вдалося насолодитися кожним моментом, який подарувала Мія. Нове життя відволікало від поганих новин та не дозволило “залишитися у лютому”. Щоб запам’ятати кожен місяць життя дочки, її часто фотографують. А перша професійна фотосесія дівчинки була з прапором України.

Фотографиня пошила прапор за ніч, бо тоді ніде не можна було його купити. Мії якраз виповнилося два тижні. Це все було з прапором, синьо-жовте, патріотичне. Вона буде в нас патріотка мала. Мія — сонячна така дитина, дуже позитивна, — розповідає мама дівчинки.