Втекти від армії

Уляна Пилипець

З початком повномасштабного вторгнення держава суттєво обмежила виїзд за кордон чоловіків призовного віку. Вже понад рік, аби виїхати за кордон, чоловікам потрібно потрапити до інформаційної системи «Шлях», а щоб це зробити, треба отримати дозвіл від Міністерства інфраструктури або від обласної військової адміністрації. Проте є військовозобов’язані, які знаходять найрізноманітніші способи втекти з України. За це втікачі платять репутацією, а інколи й власним життям.

Мовою цифр

За даними Опендатабот, загалом на 1 березня 2023 року за «загальною процедурою», тобто через систему «Шлях», видали понад 1,27 мільйона дозволів на виїзд за кордон. Переважна їх більшість стосується виїздів у бізнес-справах – близько 1,1 мільйона дозволів. З них 170 тисяч дозволів видали на виїзд за кордон для здійснення гуманітарних місій.

Варто зауважити, що виїзд окремих категорій осіб регламентується спеціальними правилами – серед іншого, це стосується спортсменів та діячів культури. 

Чоловіки мають право виїхати за кордон з гуманітарною місією або для забезпечення потреб Збройних сил України, поза межами держави можна перебувати впродовж 30 днів. Дозволено виїжджати у бізнес-справах, наприклад, для перевезення людей або вантажів – термін перебування за кордоном у такому випадку становить до 45 днів.

Втім, отримавши дозвіл на виїзд за кордон через систему «Шлях», певна частина військовозобов’язаних не повернулась в Україну. У проміжному звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради зазначено, що минулого року не повернулися в Україну 9373 особи.

У списку антилідерів Волинська (випустили 21108 військовозобов’язаних, не повернулися 1375 чоловіків), Львівська (випустили 31558 чоловіків, не повернулися 1036), Тернопільська (випустили 14036 чоловіків, не повернулися 964) області. З Івано-Франківщини виїхало 1139 чоловіків, не повернулися – 26.

Від трагічного до комічного

Із надією обійти обмеження на виїзд за кордон деякі військовозобов’язані та їхні родини вдаються до хитрощів. Так, у березні минулого року в Ужгороді поліція затримала автомобіль «швидкої», в якому мешканка Києва разом із двома іноземцями-волонтерами намагалася вивезти за кордон свого 18-річного сина-призовника. Для уникнення мобілізації мама вигадала історію про перелом ноги у хлопця. Поліцейські затримали жінку і двох волонтерів, хлопця доставили до військкомату, а автомобіль «швидкої» вилучили на потреби ЗСУ.

Того ж місяця минулого року українські прикордонники затримали 53-річного чоловіка, який хотів виїхати до Молдови з фіктивним військовим квитком, у якому було вказано, що його комісували через вагітність «із ускладненим перебігом»…

Аби виїхати за кордон, дехто «поховав» власну дружину. Знову ж таки, у березні минулого року закарпатські прикордонники затримали 37-річного мешканця Києва, який разом із двома дітьми намагався перетнути кордон та уникнути мобілізації. Для виїзду з країни чоловік використовував підроблене свідоцтво про смерть дружини.

Розголосу набула й історія про сина та внука народної артистки України Софії Ротару. Вони намагалися втекти через Молдову разом з іншими чоловіками. Українці діяли під проводом громадянина Молдови – саме він готував незаконну втечу на човні.

Комусь вдається втекти через річку. Когось ловлять, а хтось гине. У травні в річці Тиса на українсько-румунському кордоні втопився 30-річний призовник, який разом із ще двома чоловіками намагався вплав дістатися на територію Румунії. Тіло українця виявили біля румунського берега річки. Інший з утікачів дістався до кордону живим, ще одного поки що не знайшли.

На жаль, трагічних випадків було більше. Зупинятися на них не будемо. Розкажемо ще й про комічні. Наприклад, у травні минулого року у пункті пропуску «Шегині» прикордонники Львівського загону виявили чоловіка призовного віку, який сховався під матрацом у багажному відділенні мікроавтобуса.

Ще згадаємо, що у вересні минулого року двоє калушан намагались дістатися до Румунії. Тоді двох чоловіків, які вийшли з автомобіля та побігли до річки Тиса, помітив прикордонний патруль. Чоловіки спробували втекти. Одного з них затримали одразу, інший, тікаючи від прикордонників, зістрибнув із бетонного берегоукріплення, впав і травмував ногу. Згодом лікарі діагностували два переломи. А закінчилась втеча для шукачів пригод складанням протоколу.

А наприкінці січня 2013 року було ще веселіше: поблизу українсько-угорського кордону на Закарпатті затримали трьох військовозобов’язаних чоловіків, один із яких був переодягнений на жінку. Чоловік вбрався у жіночий одяг, зробив манікюр і мав при собі жіночу сумочку.

Знають права, але не обов’язки

То чому деякі військовозобов’язані уникають служби у лавах Збройних сил України і яка взагалі зараз ситуація із видачею повісток? Заступник начальника Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування (ТЦК) та соціальної підтримки, начальник сектора мобілізаційно-оборонної роботи, полковник Роман Боднар переконує, що повістки роздають, щоб уточнити облікові дані. Наприклад, військовозобов’язаний одружився чи у нього народилась третя дитина, або ж він набув статусу людини з інвалідністю – у такому випадку особа мала б з’явитись до територіального центру комплектування (військкомату) і повідомити про це.

«От зараз чуємо звідусіль, що викликають чоловіків з інвалідністю, багатодітних тощо. А звідки ми маємо дані про них? Якби всі виконували припис, то було б менше таких питань і непорозумінь. Це ж недисциплінованість військовозобов’язаного, – акцентує Роман Боднар. – Це стосується і проходження медичної комісії. Раз на п’ять років у мирний час військовозобов’язані мали б проходити медогляд для оновлення даних».

Начальник сектора мобілізаційно-оборонної роботи каже, що є значна частина громадян, які отримали повістку, але не з’явились до ТЦК, – їх передали у розшук Національної поліції. Тому якщо людина вже отримала повістку, але не прибула до військкомату і є в базі розшуку, то, відповідно до змін, які були внесені до законодавства наприкінці минулого року, Нацполіції дали завдання затримувати таких громадян і складати адмінпротокол.

«Жодною постановою КМУ не визначено місце, де можна чи не можна вручати повістки. Громадяни знають свої права, але не обов’язки, – зауважує полковник. – Чому ми оповіщаємо на вулиці, а не за місцем проживання? Тому що громадяни не відкривають дверей, не впускають у дім. Або людина зареєстрована за однією адресою, а проживає за іншою».

Роман Боднар зазначив, що порушення військовозобов’язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади тягнуть за собою накладення штрафу. А от якщо військовозобов’язаний вже пройшов медогляд і йому призначили конкретну дату явки у військкомат, а він не з’явився, то це вже кримінальна справа. Покарання – 5 років ув’язнення.

Ніхто, крім нас самих

Аби допомогти українцям уникнути призову, у телеграмі створили канали, де інформують, коли і в яких місцях роздають повістки. На початку березня цього року СБУ заблокувала 26 телеграм-каналів, які перешкоджали мобілізації в Івано-Франківській, Черкаській, Вінницькій, Чернівецькій, Київській, Львівській та Одеській областях.

Ці канали «зливали» актуальні місця вручення військовозобов’язаним повісток та закликали ховатися від представників військкоматів. Для збору відомостей про «локації» використовували власну мережу інформаторів серед місцевих жителів. Адміністраторів каналів затримали, ведуться слідчі дії.

Існує думка, що чоловіки бояться нести службу. Роман Боднар із цим погоджується. І заспокоює: є спеціальні психологічні дослідження, тести під час проходження медогляду, які визначають, хто блефує, а хто дійсно має, до прикладу, суїцидальні нахили. 

«Щодо тих, хто намагається втекти, скажу, що це рішення кожного особисто. Але кожен повинен розуміти, що ніхто, крім нас самих, захищати наш дім не буде», – стверджує полковник Роман Боднар.

Тут виникає питання: якщо людина, яка намагалась втекти від армії, все ж туди потрапляє, то чи не буде вона там тягарем? Боднар переконаний, що однозначно стверджувати це не можна. Зазвичай, щоб прийняти рішення втікати, треба мати певну психологічну готовність. Потрапляючи у певні умови, чоловіки зазвичай швидко пристосовуються. А тягарем і небезпекою будуть ті, хто зловживає алкоголем. 

Багаті могли б виїхати 

Майже рік тому нардеп із Прикарпаття Ігор Фріс на своїй сторінці у фейсбуці порушив питання про те, аби зробити платний виїзд за кордон тим, хто з тих чи інших причин не може йти до війська.

«Якщо вони й так не вважають за свій обов’язок боронити державу. Ухиляються. Тікають. Певно, і так на війні вони будуть не особливо потрібні. Та й ще готові платити за це кошти. Може, надати їм таку можливість офіційно з цільовим адресатом цих коштів – на потреби ЗСУ? Заплатив гроші – і вали собі на чотири боки», – написав він навесні минулого року у соцмережі.

Велика частина аудиторії підтримала Фріса. Мовляв, якщо людина не хоче служити, то й не буде з неї користі. А так хай хоч гроші будуть для армії. Говорили, що, аби таке рішення приймати, варто спитати думки тих, хто на передовій. А були й такі, які саркастично запитували, чи не варто у такому разі запропонувати ще й законодавчо закріплену ініціативу, як вивозити з країни все награбоване?

Згадали у коментарях і про корупційні схеми та такси, через які уже тоді чоловіки виїжджали за кордон. І далі виїжджають. На жаль, питання досі не врегульоване законодавством. Але у парламенті його обговорюють.

Як розповів Ігор Фріс журналу «Місто», на нині є законопроєкти, які у той чи інший спосіб вносять зміни до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», і кожен із них певною мірою послаблює можливості перетину державного кордону. 

Йдеться про спортсменів, студентів, осіб, які мають на утриманні людей з інвалідністю тощо. Є пропозиція внесення застави, яка може бути передана в державний бюджет у разі, якщо людина не повернулася з-за кордону. 

Також є ще одна цікава законодавча ініціатива. Вона передбачає, що громадяни, які виїхали за кордон під час воєнного стану і без поважних причин порушили термін повернення в Україну, мають нести за це відповідальність. Або ж такі люди звільняються від передбаченого покарання за умови добровільного переказу коштів на спеціальний рахунок для підтримки ЗСУ у сумі, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму, за кожен додатковий повний тиждень перебування за межами України.

«Коли ми озвучили пропозиції платного виїзду, громадяни сприйняли це неоднозначно. Казали, що цей варіант тільки для багатих, лише вони можуть собі дозволити виїхати, адже ціна питання – велика сума грошей, точно не пригадую, здається, 5 тисяч доларів», – каже Фріс.

Натомість зараз, зазначає нардеп, є багато різних ініціатив, з якими виборці звертаються до парламентарів. Але зазвичай ці ініціативи не проходять різні погодження і не виносяться для прийняття.