Автівки для ЗСУ: жителі Тисменичан передали військовим три автомобілі

Жителі села Тисменичани, що на Івано-Франківщині, зібрали гроші та купили для військових 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша два автомобілі.

Ще один — для бійців ЗСУ безоплатно відремонтували майстри. У селі волонтерять з 2014 року — купують автомобілі та передають їх військовослужбовцям. Впродовж 2023 року для потреб бійців люди придбали чотири автівки та один дрон.

Про це Суспільному розповіла волонтерка зі села Тисменичани Марта Павлюк.

“Нам допомагають зі Швеції — там багато наших земляків. Пересилають час від часу одяг, медикаменти, продукти, їжу – готові такі пайки, щоб хлопці могли підігріти. Іноді підгузки для лежачих хворих бійців”, — розповідає Марта Павлюк.

У Тисменичанах люди волонтерять з 2014 року, каже жінка. До збирання допомоги військовослужбовцям долучаються всі небайдужі, навіть діти.

“Печемо солодощі, ліпимо вареники, готуємо всілякі смаколики. Я поставила кошики у магазини, і туди люди, коли купують собі, то і хлопцям кладуть. Якби в кожному селі отак дбали за воїнів, було б дуже добре. Бо вони — всі наші”, — каже Марта Павлюк.

Жінка розповідає: жителі Тисменичан допомагають не лише військовим із села. Люди опікуються багатьма військовослужбовцями з різних бригад. До допомоги долучаються й заробітчани.

“За останній рік придбали чотири автівки та один дрон на суму 1 млн 145 тис. грн. Це — силами жителів села. Однак долучаються й ті, хто живе за кордоном”, — говорить Марта Павлюк.

За її словами, з купівлею автомобілів допомагають Степан Амброзяк, Ігор Бот та Роман Божак.

“Степан живе у США. Він сам купив вісім автівок — одна дорожча, інша дешевша, але дав за них 50 тис. доларів. В Англії у нас — Ігор Бот. Він теж 130 автомобілів купив не лише нашим хлопцям із села, а й іншим бригадам, де є потреба. То це вийшло приблизно на 650 тис. фунтів. І за його сприяння також купили 11 пікапів. А Роман Божак допомагає в селі”, — розповідає Марта Павлюк.

Крім того, чоловіки за потреби купують запчастини для автомобілів, щоб відремонтувати придбані автівки або передавати комплектувальні на фронт.

“Був такий випадок: доїхав хлопець до Дніпра, поламався. Ми передали гроші, аби він там трохи підремонтувався і доїхав до місця дислокації. Автомобілі — то техніка. Трапляється, що приїде на день — ракета прилетіла, і все — немає автомобіля. Добре, що хлопці живі”, — говорить Марта Павлюк.

Волонтерка вважає: підтримувати військовослужбовців є обов’язком кожного. У Тисменичанах це розуміють.

“Буває, в церкві скидаємося трохи грошима. Хлопців не можна без уваги залишати, треба якось дякувати. Якщо він машиною приїхав, намагаємося продуктами, водою, гігієнічними засобами його завантажити. Передаємо все, що треба. Ну а як їде з рюкзаком, то й туди треба щось покласти. Знаєте, військові в нас — скромні такі. Їм ніколи нічого не треба, кажуть, що все мають. Але ж ми знаємо, що вони, якщо треба, все за свої гроші купують і ремонтують. Тож не можемо сидіти й удавати, що нас це не обходить”, — каже Марта Павлюк.