Рятував побратима, накривши собою. Боєць з Франківщини розповів про поранення й полон

Кулеметник Віталій на псевдо Тополя з Івано-Франківщини рятував побратима від гранати, накривши собою. Бойові товариші вважали його загиблим, однак боєць вижив і потрапив у російський полон.

Два місяці неволі й повернення на Батьківщину. Зараз Віталій продовжує воювати. Про бої в Бахмуті, оточення, побратимство, “найдовший” день у житті, мотивацію та мрії військовослужбовець розповів Суспільному.

Бахмут

Віталій на фронті — від початку повномасштабного вторгнення РФ. 24 лютого 2022 року він повернувся з-за кордону і добровільно вступив до лав ЗСУ.

“Чому повернувся в Україну? Тому що розумів: якщо ми програємо цю війну, то наша нація буде знищена. Це — дуже важлива війна, на якій ми маємо перемогти. І тільки перемогти”, — каже Тополя.

Від 14 березня він служив у Державній спеціальній службі транспорту. Згодом разом з іншими добровольцями вирушив на фронт у складі штурмової роти 710 бригади. До лютого 2023 року бійці воювали на Харківщині, потім їх перекинули в Бахмут.

“Розрив міни калібром 120 мм бачив від себе метрів за вісім. Мене врятувало те, що я дуже був змученим. У місці збору наших хлопців я кинув спальник на землю і ліг на нього. І коли міна розірвалася, всі, хто стояв, отримали поранення та контузії. Я теж отримав контузію. Мені після цього вухо “клеїли”, операція була. Це вперше я побачив дуже близько розрив міни”, — згадує Віталій.

Наступного дня після “прильоту” їхній підрозділ потрапив в оточення. Група з 15 бійців, серед яких був і Тополя, пішла на допомогу. Військові вже бачили будівлі, де мали б бути побратими, однак несподівано довелося вступити в ближній бій.

Побратими пригнічували ворога вогнем, тож росіяни застосували гранати.

Поранення

“Я не пам’ятаю вже другий і третій вибух гранати — вибухова хвиля мене “кинула” об стінку. Від стінки я впав на побратима. І коли падав, побачив ще одну гранату, яка паралельно летить. Я розумію, що це вже 100% — моя граната. І я нічого не зможу з нею зробити. Єдине — відштовхнувся руками так, щоб вона розірвалася внизу. Всі уламки пішли мені у верхню частину ноги”, — розповідає про поранення Тополя.

Пораненого бійця відправили до медблоку. Він пригадує, що ліки та матеріали для перев’язок пораненим давали, а от з їжею для полонених було важко. Віталій схуд на 16 кг.

“Коли вже одужали, то на добу виходило одна 250-грамова консерва, чотири “печенюшки” галетні замість хліба і пакетик або чаю, або кави розчинної. Цукор був не завжди, бо вони вибирали”, — ділиться спогадами Тополя.

Розповідати про полон Віталій не став. Каже: згадувати той час йому не хочеться. Обміняли військовослужбовця напередодні Великодня — 15 квітня 2023 року.

Дорога додому

“Ми зупиняємося в повністю неконтрольованій зоні на дорозі, яка прострілюється з усіх боків. Починає працювати кулемет, пару разів “бахнув” міномет. Оце ми хвилин 20 сидимо, і я думаю: “Так все класно було, а так закінчитися може печально”, — розповідає Віталій.

“Вони використовують для обміну дорогу, де є багато підбитої техніки, багато обгорілих тіл. І, мені здається, вони спеціально туди ведуть, щоб психологічно тиснути, щоб полонені це бачили. Бо ми все це переступали. Й обгорілі тіла”, — згадує день обміну Тополя.

Він каже, що це був “один з найдовших днів” у його житті. 28 серпня 2023 року Віталій повернувся на фронт.

“У мене дуже багато несплачених боргів там залишилося. Дуже багато. А ще нашій бригаді дуже потрібен “Javelin. Якби хтось почув, і нам, на 710 бригаду, відправив пару “джавелінів” і пару “стінгерів” — ми були б дуже вдячні”, — звертається Тополя.

Віталія нагородили орденом “За мужність” III ступеня. Також громада, де працював підрозділ військового, подарувала йому на знак вдячності годинник. Віталій каже, що тепер прагне отримати звання “Герой України”.