“Після смерті життя існує…” – розповідь військового, якому вдалося вийти з коми

АТО, ООС і повномасштабна війна: професійний військовий з 2011 року, відколи був призваний на службу в окремий президентський полк.

Вадиму Федорову 30 років, – пише КНП “Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради”.

Родом із села Цибулеве, що на Кіровоградщині, яке славиться тим, що колись там загинув козак Мамай.

7 років захисник воював на різних напрямках (Червоний Жовтень, Піски, Зайцеве, Гранітне, Богданівка, Калинове, Слобода-Кухарська).

Своє перше поранення Вадим отримав під Горлівкою 14 березня 2021 року в День добровольця:

«Куля влучила правіше хребта й вилетіла через плече. Потім треба було пройти реабілітацію, але я відмовився та поїхав на фронт, щоб далі воювати. Я займався важкою атлетикою та бодібілдингом, тому самостійно зміг відновити фізичну форму».

Коли почалась повномасштабна війна Вадим Федоров перебував у місті Ковель Волинської області, що біля кордону з Білоруссю. Там військові облаштували блокпости та чекали на ворога. Але після нападу на столицю, він був одним із тих захисників, які місяць обороняли та відвоювали тоді Київську область.

Потім захисник очікував ротації на Донбас в Житомирщині. Тоді ворожа ракета знищила ешелон з військовою технікою бригади Вадима.

Далі була поїздка на Схід  у Бахмут. У той час військові два тижні перебували під постійними обстрілами від ворожого танку, пригадує Вадим.

“Потім мій взвод зайшов на броні, аби підсилити 30 бригаду, де я командир 1 штурмової групи і командир 2 штурмової групи Денис Грицик видвинулися до окопів”, — розповідає захисник.

Саме тоді, 8 червня 2022 року, Вадим отримав тяжке поранення:

«По нас відкрили вогонь з усіх сторін. Старший прийняв рішення відступити на ВОП і точно розприділити як зайти і штурмонути наші окопи, які зайняв ворог. Під час перебігання до ВОПу я, як командир, переживав за свою групу, тому повертався за хлопцями двічі і сам недобіг 5 метрів до укриття, получив удар у спину. Поруч зі мною розірвався танковий снаряд і я відлетів від удару».

Далі була повна темнота:

«Коли прийшов у себе, то лежав скручений і не міг встати, ні руки підняти. Біль була жахлива. Чув, що мої хлопці і з 30 бригади біжать під обстрілами, аби мене витягти і забрати. Занесли мене в підвал, зробили уколи і наклали джгути”, – згадує Вадим Федоров.

Потім була евакуація.

“Ніколи не забуду той білий москвич, на якому мене вивозили. В мене було майже 2 метри росту. Коли сідав у машину, то ноги у мене ше на пів метра виглядали повністю побиті осколками”.

Тоді Вадима вивезли.

«В госпіталі я відключився на тиждень. Коли прокинувся, то не знав хто я і де. Але набрав повні легені повітря і зрозумів, що живий… », – пригадує захисник України.

Вадим Федоров каже, що потойбіччя існує:

«В комі я бачив дивні речі, які словами не передати. Був у різних місцях і все відчував на собі».

Розповідати про ці видіння Вадим не хоче, однак, переконує, що людська душа продовжує жити після фізичної смерті.

Вадим Федоров боровся за своє життя: «Лікарі мені тоді сказали, що при такому пораненні хтось інший був би помер, але так як я спортсмен, то я не здавався».

Три місяці Вадим лежав і не міг рухатись, але з вересня 2022 сів на візок. У Вадима тоді від тяжкого удару відказали навіть нирки, тому прийшлось робити гемодіаліз.  Далі був тяжкий шлях лікування, протезування в Сполучених Штатах.

Зараз ціль у Вадима — ходити на протезах. Для цього після повернення з США йому провели також операцію на руці в ЦМКЛ.

«У Вадима був незрослий перелом лівої ліктьової кістки. А для того, щоб могти ходити на протезах, важливо, щоб функція рук була бездоганною», — пояснює завідувач відділення травматології, ортопедії і реконструктивної та пластичної хірургії Степан Зелик.

Тому Вадиму провели металеостеосинтез із кістковою пластикою.

«Здійснили трансплантацію частини його клубової кістки, аби замістити дефект на місці перелому ліктьової кістки», — розповідають лікарі Степан Зелик та Андрій Стуй.

Операція довго тривала, але пройшла успішно.

«Коли загоїться перелом і відновиться функція руки, Вадим зможе більш впевнено ходити на протезах», — говорять лікарі.

Розпочала працювати над відновленням Вадима і мультидисциплінарна команда лікарів-реабілітологів.

Ерготерапевти займаються відновленням функцій руки, а фізичні терапевти навчають Вадима ходьбі на протезах, займаються укріпленням м‘язів тулуба.  Використовується ударно-терапія для запобігання стійкого фантомного болю.

“Морально-вольові якості, бажання у Вадима на високому рівні. Тому все буде добре”, — говорить лікар ФРМ Сергій Тамазликар.