Дорослі діти загиблих Героїв: чому держава їх не бачить?

Тетяна Кіндюх

51-річний Зіновій на війну приїхав з Варшави. Його війна тривала три тижні… У 55-річного Івана на фронті були син і зять. Він теж пішов. Загинув через пів року… Але об’єднує цих чоловіків не лише патріотизм і героїчна смерть. В обох – дорослі діти. Настільки дорослі, що держава їм нічого не винна. Не винна також і дітям, які народилися після загибелі батька, і «незаконним» дружинам теж нічого не винна… 

Таких історій зараз сотні. Домовитись з родичами та поділити 15 мільйонів гривень по-совісті вдається одиницям; ще якась частина у пошуках справедливості іде до суду; багато хто – просто опускає руки. А все – через недосконале законодавство.

За хвилину до смерті він ніс побратимам яблука

Калушанин Зіновій Кінаш дуже любив дітей: своїх двох – Катю й Дмитра – і чужих не менше. Де би не був, завжди знаходив час на дітей. І вони платили йому взаємністю. Любив він і своїх друзів, був душею компанії. А для дружини – найміцнішою життєвою опорою. Прожили разом 28 років. Щоправда, офіційно у шлюбі лише перші 8, а наступні 20 – зі статусом «розлучені».

«Так склалося, – каже вдова Ольга Кінаш, – але ми ніколи не переставали бути сім’єю. Не просто жили разом після розлучення, а він справді дбав і про мене, і про дітей. Перший час мав роботу тут, а потім – за кордоном. Працював у Польщі. На роботі його дуже цінували. Ми могли їздити до нього, він приїжджав до нас…»

За день до 24 лютого, коли всі говорили про можливу війну, він уже знав, що робитиме. Казав, що треба сподіватися на краще, але сам тим часом закривав усі свої незавершені справи…

«Коли почалася війна, сів на прямий автобус «Варшава — Калуш» і дуже швидко був удома. З нього за проїзд тоді навіть грошей не взяли, розуміли, куди і чого він їде, – розповідає подробиці Ольга. – А наступного дня (це був початок березня 2022 року. – авт.) вже був у військкоматі. Бойового досвіду не мав, але служив строкову службу в армії, тому одразу потрапив на передову».

Зіновій Кінаш опинився на нульових позиціях під Харковом. Але навіть звідти щодня знаходив час, щоб подзвонити додому. Зараз рідні розуміють, що його «все добре», «ситий», «не дуже стріляють» були зовсім неправдивими… Але тоді хотілося вірити.

«Я не дала собі права його відговорювати на етапі прийняття рішення, бо бачила наскільки твердим є його бажання стати на захист української землі. Діти переживали, але водночас і пишалися батьком. Ми вірили, що все буде добре. Він у житті був дуже фартовим: міг телевізор виграти або щось цінне знайти. Вдача завжди вела його по життю… Але не на війні…»

Зіновій загинув наприкінці березня 2022-го. У той день у них була успішна «зачистка» одного з населених пунктів. Побратими переводили подих, а калушанин тим часом зібрав ящик яблук десь поряд і ніс їх хлопцям. У цей момент почався обстріл. Вірогідно, хтось здав координати українських оборонців. З п’яти бійців, що були на тому місці, троє загинули. 

«Обіцяю приїхати через місяць – назавжди…»

З цими словами ще один військовий із Прикарпаття їхав від дружини після нетривалої відпустки у серпні. Він пішов у військкомат 1 березня 2022 року з вимогою негайно його мобілізувати. Мав інвалідність, тому брати його не хотіли. Довелось скандалити.

«На фронті – мої син і зять! Як я їм в очі буду дивитися, якщо відсиджуся вдома?» – твердо заявив. 

І – його взяли. Призначили у бригаду, яка займалася ремонтом техніки. Але щоб ремонтувати, треба ще було ту техніку з місць зіткнень забирати. Під час однієї з таких «вилазок» він і загинув: підірвався на міні.

«Іван дотримав слова: дійсно повернувся через місяць після нашої останньої зустрічі. І більше справді на війну не пішов», – розповідає його дружина. Жінка просить не вказувати імені, бо не хоче бути предметом обговорень у суспільстві.

З Іваном у неї другий шлюб. Після першого залишилася з двома дітьми, для яких він став чудовим батьком. Назавжди люблячим татом залишався і для двох своїх дітей від першого шлюбу. Разом прожили 12 років. 

«Коли після похорону постало питання виплати 15 мільйонів гривень, нам одразу у військкоматі сказали, що його дорослі діти від першого шлюбу мають написати відмови. Якщо напишуть – гроші розділять між мною і його батьком (мами вже немає серед живих), якщо не напишуть – не отримаємо взагалі ніхто нічого», ро– зповідає жінка. 

Отримання 15 млн грн одноразової грошової допомоги родинам загиблих військових під час дії воєнного стану регламентує постанова Кабміну №168 від 28 лютого 2022 року. Суму розподіляють рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», –батьків, одного із подружжя (якщо він/вона не одружилися вдруге), дітей, які не досягли повноліття, утриманців загиблого (померлого). Утриманцями, відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є члени сім’ї померлого, які були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Водночас на виплату 15 млн гривень не можуть претендувати громадяни росії та білорусі та особи, які постійно проживають на територіях цих країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Порядок та умови призначення таких виплат родинам військовослужбовців ЗСУ зараз регулюються наказом Міноборони №45 від 25 січня 2023 року. У переліку документів, які мають надати члени сім’ї загиблого військового, щоб отримати одноразову грошову допомогу, справді є пункт про надання відмови. Утім, жодного слова про те, що таку відмову мають надавати дорослі діти. Це взагалі дивно: відмовлятися від частки, яка й так на тебе не може бути розподілена.

«У мене хороші стосунки з дітьми чоловіка. Вони все підписали, бо сказали, за законом і так не могли претендувати на ті гроші. Але в людей ситуації є різні. І других шлюбів дуже багато, бо то життя. І от, коли діти не підписують таких документів, то виходить держава у виграші», – припускає вдова загиблого Івана.

І діти – не діти, і я – не дружина

Подібні відмови пропонували написати і дітям Зіновія Кінаша. Дружині навіть не пропонували, бо юридично вона не дружина, тож, і прав ніяких не має й претендувати ні на що не може. Гроші були готові розділили між батьком та матір’ю військового. 

«Ми вирішили боротися, – розповідає Ольга. – Батьки йдуть на фронт заради майбутнього своїх дітей та онуків. І гинуть теж заради дітей. І неважливо, чи дітям 5 років чи 25. Вони залишаються дітьми своїх батьків, дітьми загиблого Героя. І вони мають мати право і на виплату, і на інші пільги, бо їхній батько віддав за це своє життя». 

Спершу жінка через суд встановила факт свого спільного проживання з Зіновієм Кінашем. А тоді з аналогічними заявами до суду пішли його 25-річний син та 27-річна дочка. Обоє вказували у позовних заявах, що просять суд встановити факт спільного проживання однією сім’єю з батьком «для реалізації свого права на призначення та виплату йому (їй. – авт.), як члену сім`ї, допомоги у зв`язку із загибеллю батька під час виконання ним обов`язків військової служби».

«На нашу користь свідчив і брат мого чоловіка, і спільні друзі. Суди ми виграли. І відповідну виплату – отримали. Я вважаю, що стосовно до дітей це дуже важливо. А законодавство треба змінювати, бо діти не можуть бути дітьми тільки до 18 років чи тільки до моменту свого одруження. Діти – це назавжди», – резюмує Ольга. 

Жінка додає, що наразі держава справді підтримує сім’ї загиблих військових. Є кілька механізмів матеріальної підтримки (від допомоги на поховання – до підвищеної пенсії), психологічної, допомоги на рівні благодійних фондів та міжнародних організацій тощо. Тому у спірних ситуаціях треба боротися. Не боятися чийогось осуду та звинувачень у меркантильності, а боротися. Бо життєвих історій – тисячі, але ті, хто йдуть захищати Україну, мають знати, що їхні діти – захищені законом і, втративши батька (чи матір) на війні, не залишаться наодинці зі своїм болем.

Зміни будуть: військові зможуть робити заповіт 

Законодавство дійсно недосконале, каже народна депутатка України Оксана Савчук, до якої ми звернулися з запитанням, чи є на горизонті хоч якісь законопроєкти, які здатні врегулювати спірні моменти щодо виплат родинам загиблих.  

 «Ці виплати здійснює Міністерство оборони України, – зазначила вона. – За стандарт взято базові соціальні пільгові речі. Так, виплати за загибель військового чи військової спрямовані на допомогу родині як пенсія у зв’язку з втратою годувальника, неповнолітнім дітям, які не можуть себе забезпечити самостійно, дружині загиблого. Однак, ситуація буде змінюватись, оскільки через недосконале законодавство рідні загиблих дуже часто йдуть до суду».

Оксана Савчук додає: у новій редакції законопроєкту 9226, який пройшов перше читання і комітет до другого читання,  депутати пропонують розширити  перелік осіб,  які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Йдеться про те, що таку допомогу мають отримувати усі члени сім’ї загиблого (померлого). 

Парламентарі зокрема хочуть заборонити відмову в отриманні такої допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей, повнолітніх непрацездатних дітей загиблого (померлого). Діти, які народилися вже після загибелі військового, можуть отримати право на грошову допомогу (на сьогодні вони такого права позбавлені. – авт.). Такі ж права, відповідно до законодавчої ініціативи, можуть отримати діти, щодо яких загиблого (померлого) було позбавлено батьківських прав.

У розширеному переліку одержувачів допомоги:

– той із подружжя, який пережив загиблого (померлого);

– батьки (усиновлювачі), якщо вони не були позбавлені щодо нього батьківських прав і їхні права не були поновлені на час загибелі (смерті) особи;

– онуки, у випадку, якщо їхніх батька або матері, що є дитиною загиблого (померлого), не було в живих на момент загибелі (смерті) особи або на момент призначення допомоги;

        – жінка або чоловік, з яким загиблий (померлий) проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

        – утриманці загиблого (померлого).

«Фактично визначені всі проблемні категорії осіб, права яких сьогодні не визначені законом, – вважає Оксана Савчук. – Також законопроєктом пропонується передбачити право військовослужбовців робити особисте розпорядження (заповіт) щодо виплати одноразової грошової допомоги на випадок його загибелі чи смерті». 

Але щодо повнолітніх дітей ситуація навряд чи зміниться. Навіть в оновленому законопроєкті їх віднесли до категорії осіб, які не матимуть права на отримання одноразової грошової допомоги. Цікаво, що в одному ряді з «обділеними» дорослими дітьми опинилися ще дві категорії:

      – батьки (в тому числі усиновлювачі), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи, якщо ця обставина встановлена судом;

      – особи, які умисно позбавили життя чи вчинили замах на особу (осіб).

Коли у парламенті голосуватимуть за зміну відповідного законодавства, і чи будуть ще якісь поправки/уточнення, наразі невідомо. За найоптимістичнішим прогнозом це може відбутися наприкінці грудня. І, якщо так, то з січня 2024 року оновлений закон міг би запрацювати.