Найважче попереду: франківські психологи про те, що чекає нас після війни

Попри кризові обставини, які зараз склалися в нашій країні, в українців з’явилися можливості для змін.

Якби парадоксально це не звучало, розповіли МІСТУ психологи терапевтичного відділення Першого добровольчого хірургічного шпиталю Мар’яна Заклінська та Андрій Роса, ми можемо скористатися цими обставинами і сформувати нові прагнення – цей шанс зараз нам дає життя.

Мар’яна та Андрій з березня минулого року працюють з внутрішньо переміщеними особами, які тікали від російських обстрілів. Психологічну підтримку людям надають як і в самому відділенні шпиталю в Івано-Франківську, так і в складі мобільних команд виїжджають в шелтери та допомагають ВПО — проводять тренінги, бесіди, консультації.

Тренінг від Андрія Роси для ВПО

Щоб допомогти своїм пацієнтам, фахівці нерідко використовують ресурсну карту — цей метод дозволяє зрозуміти, що ми маємо перед собою тут і зараз. Попри те, що ми багато втратили, пояснює Мар’яна Заклінська, у нас залишилось головне — наше життя.

«Ми живемо в насиченому інформаційному полі, яке лише підсилює тривожність. Так, ми втратили багато, але ми і отримали. Поки ми зберігаємо наше життя, у нас є за що триматися. У нас є наші рідні, наші домашні улюбленці. Ми намагаємось повернути людям, які втратили дім, відчуття безпеки та стабільності. Допоки у нас буде порушене відчуття безпеки, доти не буде відчуття стабільності. Важливо питати себе: чому я відчуваю тривожність? Чи маю я вплив на те, куди зараз впаде ракета? Ні. Але я себе вберіг/вберегла», – каже психологиня.

Втрата близьких

Серед мешканців Івано-Франківська та переселенців є багато тих, хто втратив близьких, або тих, чиї родичі загинули на тимчасово окупованих територіях. В таких випадках люди навіть не можуть гідно поховати та оплакати їх. І в психології й в християнстві є період — 40 днів, коли людина оплакує втрату. За своїм принципом вони схожі, пояснюють фахівці.

В своїх консультаціях психологи використовують модель Кюблер-Росса – п’ять етапів прийняття, п’ять стадій горя та п’ять кроків прийняття факту смерті.

Спочатку людина заперечує все й ізолюється від інших. Потім настає гнів — людина намагається зрозуміти, як таке з нею могло статися. Далі, все ще надіючись на краще, може сама з собою піти на компроміс.

Після всього пережитого може настати депресія — людина віддаляється від соціуму, впадає у відчай і переживає жах, при цьому різко падає активність, втрачається інтерес до мирських проблем. Ну і звісно в кінці йде прийняття — людина усвідомлює смерть як невідворотний процес та змирюється.

Андрій Роса каже, що сумувати українці будуть не лише за втраченими близькими, але й за колишнім життям, до якого вже неможливо повернутися.

«Після нашої перемоги багато людей повертатимуться до своїх домівок й не бачитимуть свого звичного життя, колишньої реальності, яку вони любили. В цей період розчарування людина особливо потребує підтримки», – пояснює Андрій Роса.

Робота психолога також полягає в тому, аби навчити людину в першу чергу шукати підтримки в самих себе — створити основу, на яку можна опиратися, додає Мар’яна Заклінська.

«Насправді тільки ми можемо надати собі ту підтримку, якої потребуємо. Звісно, можна шукати її в інших, але наше оточення не завжди має той ресурс, який нас задовольнить. В більшості ніхто конкретно не знає, яка підтримка потрібна вам в цей момент, тому важливо про це говорити — окреслити, чого ти потребуєш від інших і що готовий давати взамін», – підкреслює фахівчиня.

Мар’яна Заклінська в Центрі допомоги переселенцям “ЯМаріуполь”

Що нас чекає після перемоги

У ВООЗ висловили думку, що 22% українців після війни матимуть психічні розлади. Велика частина зіткнеться з депресивними станами та тривожними розладами.

Психологи кажуть, зараз люди дуже мобілізовані, однак після перемоги настане екзистенційна криза – проживання втрати і величезного горя.

«Чим більше зараз люди звертатимуться за допомогою, тим менший відсоток посттравматичного стресового розладу буде серед населення. Зараз ми перебуваємо на такій стадії війни, що вже виснажує, однак найгірше ще попереду. Це період реконструкції — стадія після нашої перемоги, коли почнеться відбудова України і кожного з нас — наших сподівань, наших очікувань. Ми будемо усвідомлювати втрати, задумаємось про те, а які наші справжні перемоги? На цьому фундаменті будуватимуться нові цінності українців», – зазначає Мар’яна Заклінська.

Фахівці наголошують, що чим менше втрат для свого фізичного та ментального здоров’я ми понесемо, тим краще буде для майбутнього України. Звертатися до психолога не соромно, навпаки — це потрібно робити. Це той перший крок до зцілення, коли людина вже готова допомогти сама собі.

Команда поліклініки